English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Дунаїв
Костел в Дунаєві. Фото 1930-х рр.

Костел в Дунаєві. Інтер'єр. Фото 1930-х рр.



 Костел з бійницями: воїн-монах

дунаїв.  1910 рік. Панорама. Dunajów. Дунаев

Дунаїв до 1918 р. Панорама поселення.


Карта

Координати: 49°37′00″ пн. ш. 24°49′25″ сх. д. 

 

Стародавнє село над Золотою Липою, в Перемишлянському районі, відоме з 1386 року. Сюди логічно завернути під час подорожі до Поморян (якісь 10 км всього), Бережан, Біща, чи розкішного Свірзького замку. Дорога - як я її пам'ятаю станом на літо 2001 року, була жахливою. Справжнього дослідника старовини це зупинити не повинно - тим більш, у 2006 р. стан шляху був, здається, кращим.

 


 З історії Дунаєва

Замок і охоронка в Дунаєві

Замок? Ой...

Селом Дунаїв був не завжди. Вже під 1404 р. документи фіксують, що поселення належить львівському архієпископу Якубу Стрепі. Не дивлячись на те, що католицька парафія тут була заснована лише у 1413 р., невдовзі про Дунаїв знали по всій Галичині - бо вже невдовзі тут була влаштована садиба львівських архієпископів (століттями пізніше вона опинилась в Оброшині). 

В 1424 р. король Ягайло дав дозвіл архієпископу Яну Жешовському (Jan Rzeszowski) перетворити Дунаїв на місто, засноване на німецькому (магдебурзькому) праві. Тоді ж було отримано привілей на проведення щорічних ярмарків у день св. Мальгожати (20 липня. Магдалини?). В 1430 р. привілей було ще раз підтверджено королем.

В 1466 р. документи вперше згадують замок в Дунаєві. Твердиня була укріплена ровом та греблею на річці. Як виглядали рештки фортеці на початку ХХ ст., можна побачити на листівці поруч. 

Перші згадки про місцеву католицьку парафію стосуються 1485 р. Вже в кінці XV ст. документи згадують існування в місті "братства убогих" та школи (!). На початку XVIII ст. існувало братство св. Анни.

 

Видатний гуманіст та "улюбленець муз", щедрий меценат та умілий промовець, єпископ Ґжеґож з Сянока (нар. 1406 р., архієпископом був у 1451-1477рр.) довго добивався для спадкового архієпископського села Дунаїв назви містечка. Він любив бувати у своєму дунаївському палаці (його фото часів Першої світової війни можна побачити нижче на цій сторінці), до якого приїжджали найвидатніші діячі культури з усієї Європи. Палац знаходився на території замку, само собою. Дещо про ті часи можна прочитати ось тут. Його Дунаївські симпозіуми стали прекрасною школою для багатьох священників.

Ґжеґож переконав короля Казимира Ягеллончика з 1470 р. влаштувати в місті два щорічних ярмарки (в дні св. Ядвіги та св. Петра), а також тижневі торги. А ще за наказом гуманіста Дунаїв оточили ровом та валом, а архієпископську резиденцію укріпили. Не дарма: в 1476 р. Дунаїв витримав татарську осаду. Пізніше завдяки замку місто витримало спустошливий напад татар, який прокотився Галичиною після поразки під Цецорою (зараз годі й шукати решток цього форпосту над Золотою Липою - не збереглося НІ-ЧО-ГО, хіба ледь помітні рови навколо будівлі лікарні). 

Замок разом з оборонним костелом знаходився в правильному з точки зору оборони місці: з трьох боків його захищали води ставка, спущеного вже аж в ХІХ ст.

Палац львівськихї архієпископів в Дунаєві. Фото після 1915 р.

Палац львівськихї архієпископів в Дунаєві. Фото Т.Шидловського (після 1915 р.)

В 1470 р. у Ґжеґожа гостював Філіп Буонакорсі (Filip Buonaccorsi, a.k.a. Kallimach), відомий як Каллімах. Сюди він фактично з Риму, коли там розкрили каллімахову змову проти папи римського Павла ІІ. Каллімах вважав цього намісника апостола Петра ворогом культури та варваром - і не дуже й помилявся. Спочатку Буонакорсі два роки поневірявся по островах Середземномор'я, від Сицилії до Криту, далі вибрався в Константинополь (Стамбул), а потім забрався в галицьку глуш, "під холодне небо Сарматії", як він сам писав. З купецьким караваном дістався наприкінці літа 1470 р. Львова, де серед одноплеменців зустрів свого дальнього родича А.Тедальді, котрий вже й скерував Каллімаха в Дунаїв, до Ґжеґожа з Санока, котрий маніакально любив Італію. Каллімах залишив опис дунаївської твердині тих часів:

"Щоб розрадити і підняти дух люду, Ґжеґож збудував замок, а потім глибоким ровом і валом обніс частину міста, яка залишилася (мається на увазі поза замком - Блека). Такий вид укріплень найкраще захищав перед татарами... Також поставив на замку та на баштах дуже багато найрізноманітніших машин, які кидали валуни. Як і велику кількість бойових сокир, арбалетів та ядер, щоб з їх допомогою можна було легко відбити будь-який напад".

 

 Італійський гуманіст підкреслював у спогадах, що під час нападів східняків архієпископ не лише не тікав з Дунаєва, а й ходив містечком, піднімаючи бойовий дух його мешканців. Господар слідкував і за тим, аби Каллімах мав  все, чого потребував. Двір львівського архієпископа виявився вийнятково комфортним місцем для переховування: це був перший на теренах сучасних України та Польщі гуманістичний осередок, культурна оаза. Каллімах теж сприяв цьому: познайомитися з італійським гуманістом приїздило чимало шляхтичів, філософів, вчених, поетів. 

 

До 1731 р. архієпископ Ян Скарбек розширив замок і перебудував його на палац. Це була споруда без особливих архітектурних витрибеньок, але солідна і чимала. Стіни її залів прикрашали фрески. З 1768 принаймні до 1772 р. там постійно мешкав архієпископ Вацлав Ієронім Сєраковський (Waclaw Hieronim Sierakowski). Він навіть до львівської катедри вибратись не міг: в країні лютувала чума, а ще через Галичину раз по разу йшли війська. Енергічний Сераковський нудьгував - і зайнявся грунтовною перебудовою палацу, який вважав вкрай незручним. Палацову каплицю в 1770-х рр. оздобив фресками на теми страждань Христових італійський майстер Антоніо Травелліо (Antonio Travellio).

Згідно з описом ХІХ ст. замок був прямокутним в плані, до нього було добудовано два крила. В одному з них на першому поверсі розміщалася каплиця. В палаці містилася бібліотека з архівом.

В ХІХ ст. архієпископи нечасто бували в Дунаєві - занадто вже він далеко розташований від битих шляхів. В часи Першої світової палац обстріляла австрійська артилерія, а росіяни під час відступу його підпалили. Бічне крило з каплицею було підірвано австрійськими вояками - тим негайно знадобився матеріал на мощення дороги. :( Вояки першої світової і костел - як це виглядало, подивіться ось тут. Загалом містечко сильно в ту війну намучилося. 

 

 

Шкода, що існуючий зараз костел св. Станіслава, яким опікуються священики-салезіани, з'явився у містечку пізніше - у 1485р., коли львівський архієпископ Йоан Стшелецький підніс дунаївських парохів до гідності препозитів.

Kosciol w Dunajewie

Головний вхід до храму.

Щоправда, книга "Костели і кляштори римо-католицькі давнього Руського воєводства. Том 15" (Краків, 2007) подає дещо іншу інформацію про костел. За нею, первісний храм був дерев'яний, а мурований на його місці звели за наказом архієпископа Яна Димітра Соліковського (1582-1603). Версія про більш раннє походження споруди базується на дещо романтизованій версії О.Чоловського і Б.Януша, які вважали, що готичні риси костел втратив під час перебудови 1585 р. Цій версії заперечують існуючі документи, які підтверджують, що храм повністю зведений в часи Я. Д. Соліковського.

 

В 1688-1698 рр. в Дунаєві перебував вікарій з Біща Станіслав Бржежанський, якому було доручено відбудувати костел в Дунаєві, випадково (!) спаленний солдатами.

В 1724 р. храм було відреставровано після двох пожеж архієпископом Яном Скарбеком. В 1796 р. відновлено дах святині. Розписи склепінь відносяться до 1742 р., а стін - близько 1766 р. з елементами, доданими в 1909 р. Леонардом Вінтеровським.

 Споруда, нехай і молодша на століття, таки цікава. Бійниці у вигляді перевернутого ключа, оборонні галереї під стріхою та на башті, здоровезні букви "Слава королю Данилу! 10 клас" позаду храму як фінальна нота в цьому яскравому історичному акорді... 

Зараз це однонавна хрестова в плані споруда з масивною триярусною баштою на західному фасаді. Західний та південний входи до башти обрамлені прегарними білокам'яними порталами - характерною рисою ренесансної архітектури. На західній грані північної гілки трансепту зберігся релікт ще більш давнього мистецького стилю - білокам'яне готичне вікно.
1766р. храм оствятили під титулом св. Станіслава. У XVIII ст. садибу деканату переносять з Дунаєва до Бережан. У 1909 році відбулася реставрація храму, під час якої його інтер'єр було розписано художником Л.Вінтеровським. В той час Дунаїв був все ж таки містечком - з кількома магазинами, залізничною станцією, охоронкою та двоповерховою школою.

 

Ще в Дунаєві зберігся старий цегляний будиночок з баштами над входом - аксакали розповідали, що тут колись був жіночий монастир (на старій поштівці споруда фігурує під назвою "охоронка"). Плюс - в центрі села, поблизу скверу, все ще можна вгадати обриси колишнього Ринку, а в одному з його кутів зберігається дунаївська лікарня - споруда з елементами закопанського стилю з 1920-х рр. Ймовірно, колишній панський будинок - не дарма ж місцеві жителі називають споруду "новий палац".


  Палац архієпископів у Дунаєві в часи Першої світової війни




дунаїв.  1910 рік. Панорама. Dunajów. Дунаев

1910 рік. Панорама



План костелу

План костелу


13.05.06

13.05.06


Герб над входом до костелу.

Герб над входом до костелу.


Dunajow. Portal kosciolu
Dunajów - Kościół parafialny. Фото Т.Шидловського

Бічний вхід до храму.


Klasztor w Dunajowie

Колись тут жили монашки


Stara kamiennica w Dunajowie

А це, ймовірно, колишній панський маєток.


Костельне свято 1930р.

Костельне свято 1930р.


Костел в Дунаєві. Фото 1930-х рр.

Костел в Дунаєві. Фото 1930-х рр.


Стан костелу в 1993 р.  1993 р. Фото з книги "Костели і кляштори римо-католицькі давнього Руського воєводства. Том 15". (Краків, 2007).

1993р. Фото з книги "Костели і кляштори римо-католицькі давнього Руського воєводства"


Фрагмент розписів. 1993 р.

Фрагмент розписів. 1993 р.



Пам'ятна таблиця в храмі. Фото з книги "Костели і кляштори римо-католицькі давнього Руського воєводства. Том 15".

Пам'ятна таблиця в храмі


Келих з костелу.

Келих з костелу.



© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник