Тому загально-європейські мрії про затишні кривенькі вулички, про несподівані знахідки якихось шедевральних будиночків за 200 метрів від ринку - облиште, це не про Замостя. Для затишності потрібна довга історія, а не воля магната. Замостя творилося за допомогою циркуля - і до цього часу викликає екстази у архітекторів і мистецтвознавців. Ось воно, ідеальне місто Ренесансу - живе і майже незмінне з часів свого заснування. Звичні ж туристи можуть бути дещо приголомшені казарменістю загального враження: вулиці, що вишикувались за командою, Ринок рівнесенько 100 на 100 метрів, все чітко і ясно.
Архітектор Бернандо Морандо (Bernardo Morando, його кам'яниця збереглася напроти ратуші) постарався і зліпив з глини і каміння найбільшого голема світу. Палац Замойських - голова. Хребет - це вулиця Гродзька. Плечі - дві поперечні вулиці (Сільна і Б.Моранда, відповідно на північ і на південь від ринку. На плечах вони несли кожна свій базар: ринок Сільний і ринок Водний - Морандо вважав їх бебешками міста-голема). Руками і ногами пана Замостя слугували бастіони.
До наших часів Замостя дійшло з цілим організмом, але майже без рук-ніг: їх висадили в повітря російські вояки ще у 1866 р. Збережені бастіон VII (у назвах теж холодна бездушність) і два надшанця дають уяву про укріплення міста (в одному з надшанців в російські часи була в'язниця).
Але навіть попри вирахуваність серце міста - маньєристично-барокова ратуша - прекрасна, прекрасна, прекрасна. Навколо цього дива вишикувались кам'яниці з підсіннями (корисна штука у часи спеки чи дощу). Самі-пресамі - вірменські різнокольорові будиночки з XVII ст. (в кафе біля них подають страви вірменської та місцевої кухні. Місцева кухня поважає гречану кашу). Академія Замойська - винуватиця того, що трубач на ратушній вежі сповіщає про себе лише на три, а не на чотири сторони світу. Краків обійдеться без сигналу - так гоноровий Замойський виплюснув свою образу на те, що столиця вважала його Академію банальною школою, а не університетом.
Академія і зараз є учбовим закладом - тут розмістилися ліцей і вища школа. Серед храмів міста - дивний і велетенський францисканський костел (XVII ст.), з того ж часу походить і бароковий храм св. Катерини і ренесансно-барокова уніатська церква св. Миколая. З початку XVII ст. збереглася синагога в мавританському стилі (1610-1620). Збереглися міські брами - Львовська, Любельська, Щебржеська, Ротонда Замойська.
Катедральний костел апостола Фоми був також фундований Яном Замойським і також збудований Бернардом Морандо. Італійська традиція храмів XV-XVI ст. тому тут досить відчутна. Щоправда, в часи Замойського святиня була лише колегіатою (центром дієцезії Замостя стало аж у 1992 р.). Освячено храм у 1637 р., в російські часи перебудовано в стилі класицизму (1824-1826) під керівництвом генерала Й. Маллет-Маллетського, який займався розбудовою замостянської твердині. Саме тоді з будівлі зникли герби Замойських і деякі прикраси інтер'єру. 45 метрів завдовшки, 30 местрів завширшки - це не просто розміри костелу. Храм став міні-копією самого Замостя - зменшеною у 15 разів. Пізньобароковий вівтар з'явився на місці попередника у ІІ половині XVIII ст. Храм налічує дев'ять каплиць. Біля вівтаря - каплиця Замойських з надгробною мармуровою плитою пана Яна. Храмовий 25-голосний орган (1896) виготовлений львівським майстром Яном Шлівінським.
Місце під будинкі вірменських купців визначив сам Ян Замойський. Після того, як вірмени покинули місто, будинки належали багатим єврейським родинам, а зараз є власністю держави. Тепер маємо п'ять чудових маньєристських кам'яниць: жовта (вул. Вірменська, 22) "Під Мадонною" колись належала Солтану Сахвеловичу, а зараз тут художня галерея. Блакитна (вул. Вірменська, 24) - "Під подружньою парою" або Сапфірна (зараз музей міста). Червона (вул. Вірменська, 26) - "Під янголом" або "Під Львами", вона ж - Бартошевичів (1632-1634) - головний вхід до музею. Темножовта (вул. Вірменська, 28) - кам'яниця Рудомічівська, значно скромніша за сусідок. Тут теж музей. Кам'яниця Вілчковська - це вул. вірменська, 30, ріг з вул. Сільною - остання з резиденцій міського музею.
Не плануйте на Замостя цілий вікенд - на те, щоб оббігти всі-всі-всі пам'ятки замостьської "старувки", вам знадобиться від години до двох (в залежності від власної вашої швидкості). На відвідання музеїв і храмів накиньте ще кілька годин. Якщо вирішите зупинитися тут з ночівлею, тримайте дві поради:
1) на booking.com все буде дешевше, ніж на рецепціях;
2) Готель Orbis Zamojski через дорогу від ратуші (вул. Г.Коллонтая 2-6) - чудовий вибір, ми були задоволені.
Так само радила б не боятися кафе на ринковій площі - ціни там досить демократичні попри пафосність місця.
Якщо ви, як і ми, добираєтесь сюди автобусами з Любліна, попросіть водія зупинити вам якомога ближче до старувки - пішки від автовокзалу буде чималий кавалок.
