|
|
|
|
Був пруським Марієнвердером (Marienwerder)... |
Став польський Квідзин. |
Місто на Вікімапії.
Північна при-балтийська Польща, пласка як пляцек екс-Прусія, гарантовано підкине мандрівнику кілька жмень не просто готики, а готики цегляної. Масштабної, як вплив хрестоносців на середньовічну політику, захоплюючої, як лицарські романи, червоної, як кров хрестоносців... чи, скоріше, їх жертв.
Про Мальборк знають ледь не всі, але не варто обмежувати себе лише Мальборком. За кілька десятків кілометрів від юнесківського цегляного дива є диво менше, але при тому все одно симпатичне. Я про Квідзин, колишній пруський Марієнверден, теперешнє польське місто, схоже на типовий західноукраїнський райцентр (і кількість жителів приблизно така ж: 41 тисяча чол.).
Марієнверден. Стара листівка |
А просто - залізницею. Розклад уточнюємо тут. Ми їхали 40 хвилин на симпатичному двохвагончиковому поїзді, єдине але: жодних написів на ньому не було, тож зрозуміти, чи наш це потяг, було спочатку важко. Через Квідзин також слідують потяги в напрямку Торуня.
Хінт-2009: в зв'язку з реконструкцією вокзалу в Квідзині каси там НЕ ПРАЦЮЮТЬ. Квитки з Квідзина потрібно брати вже в потягу у контролерів. Але бажано не чекати, аж поки вони до вас підійдуть, а розшукати їх самостійно.
Теж неважко. Замок виникне над містом ще на під'їздах до Квідзина - і хоч як будуть під ту цегляну оборонну готику мімікрувати якийсь завод біля колії, а потім і сам вокзал, не дайте себе надурити: до твердині хрестоносців йти потрібно ще хвилин 10. Відразу за вокзалом (в ньому зараз лише секонд. Ще один поруч в допоміжних приміщеннях), через дорогу - готель досить пошарпаного вигляду. Далі - вулиця, сповнена банків. Банки, банки, банки, кредити, іпотеки - чорт, та тут страшенно схоже все на Україну! І секонди, і надмір банківських установ, і якісь соцреалістичні люди, що тримають глобус біля недіючого торгового центру, і ресторан біля замку, значно більше схожий на сільський генделик десь під Чортковим...
Орієнтуйтесь спочатку на високі вежі цегляного (еге ж) костелу св. Трійці, а далі - або самі зорієнтуєтесь, або люди підкажуть.
Тевтонський! Готичний! Кльовий!
Заклади його ще в 1322 р. - і будували кілька десятиліть. Відділити замок від велетенського собору св. Яна Євангеліста (1343-1384) - неможливо, це єдиний організм зараз (хіба от в костел зайти не проблема, а музей у самому замку, філіал Мальборку, чомусь закритий наглухо. Хоча знаю, що там є камера тортур, експозиція декоративного мистецтва і барокових статуй з Поморського регіону Польщі, а також відділ природи. Ех, не пощастило мені побачити ані унікальну бомбарду хрестоносців (XV ст.), ані старі поштівки та плакати з Квідзином, ані іспанський плащ - це таке знаряддя тортур. Ще раз: ех...).
Так як Квідзин з 1285 по 1587 рр. був резиденцією помезанських єпископів, пишноти їхньому храму вистачає сповна.
В собор потрібно зайти обов'язково: щоб побачити готичні фрески, що вкривають його стіни, та - якщо фантастично пощастить потрапити в крипти- поховання трьох Великих магістрів Тевтонського ордену (померлого в 1330 р. Вернера фон Орзельна, 17-ого Великого магістра; Генрика фон Плауена і Людольфа фон Ваттзау). Поховання магістрів віднайшли не так давно (в травні 2007 р.) - і це було відкриттям світового масштабу. А ще в костелі в 1394 р. похована Доротея з Монтау, пізніше канонізована.
Нам з Міком так і взагалі пощастило: абсолютно безкоштовно ми побачили генеральний прогон в костюмах релігійного мюзиклу "Франческо". Справжній тобі мюзікл, жодних але: і ангели з демонами розмахували з вівтарів крилами, і світло доповнювало образи, які творили актори, і музика запальна, і пристрасть у виконавців не дитяча. Сподобалося.
Замок колись був більшим - та його південне та західне крило розібрали ще в XVIII ст. Найзахідніша башта, що стоїть окремо, за аркадою моста, привертає найбільше уваги. Знаєте, що було там за Середньовіччя? Правильно: це санітарна башта-данскер (dansker). Там був туалет. Вчені так і не знають, чи назва данскер мала на меті ображати жителів Данціга-Гданська, котрих у Квідзині не дуже любили.
Для вкрай негігієнічного європейського Середньовіччя досить нетипово було споруджувати окремі санітарні споруди. Гіпотетично, тевтонці підгледіли ідею справляти нужду подалі від їдалень і спалень під часхрестових походів у Палестині.
Неподалік від твердині можна побачити залишки міських мурів з XIV ст. Стоять собі, а що їм буде.
Пам'ятник Підсудському. Квідзин |
З цією Прусією - як з нашими Буковиною чи там Закарпаттям.
Адміністративно це Польща, а пам'ять століть вперто бурчить, що ці землі німецькі. Пам'ять можна втихомирити, нагадавши, що первісне поселення (власне Кведин або Кведіс), що виникло на березі річки Ліви ще в ХІ ст., було слов'янським і жили в ньому мазури. Причому саме вони й складали переважну більшість населення хоч в ХІ-ому, хоч в ХІХ ст. Інша справа, що сюди все-таки прийшли тевтонці в 1233 р. і заснували тут замок Орденсбург (Ordensburg), автоматом піднявши статус сільця до міста. Правда, новостворене місто повторило долю свого мазурського попередника: досить швидко його знищили в місцевих війнах. Досить швидко хрестоносці взялися його відбудовувати.
А ще саме в Орденсбурзі-Марієнвердері (ця назва офіційно затвердилася з 1336 р.)-Квідзині 14 березня 1440 р. був заснований Прусський союз, в який об'єднувалися міста, втомлені нахабним пануванням тевтонів. Тільки місту так і не судилося тоді спекатися хрестоностців.
З 1525 р. Квідзин став часткою Пруського герцогства, а з 1701 р. - Пруського королівства. На плебісциті 1920 р. 92 % місцевих жителів побажало залишити місто в складі Німеччини. Вже після Другої світової історія знову перетасувала карти - і географічну карту. Квідзин з того часу - польське місто.
Друга світова обійшлася з Квідзином м'якіше, аніж з Мальборком: місто і замок залишилися цілими. 30 січня 1945 р. в абсолютно пусте місто увійшли радянські війська - і Квідзин перетворився на гігантський госпідаль на 20 тисяч поранених. А як росіяни з міста йшли, вони підпалили і ринкову площу, і ратушу... Від ратуші (XIV ст.) залишилися лише руїни вежі. Тож в повоєнні роки вся і так знищена цивільна забудова міста була розібрана (дарма вони так). Камінь пішов на відновлення Варшави (!). Єдина вціліла кам'яниця кінця ХІХ ст., сіра неоковирна трьохповерхова споруда, бовваніє поруч з замком і розкопаними фундаментами давніх будинків (за іншими даними, старі будинки та ратушу підпалили росіяни, коли покидали місто).
В місті мешкає багато вихідців з білоруського Гродно.
З інших пам'яток міста варто назвати класицистичний палац Фермора (1757-1763) поруч з замком; шпиталь св. Юрія (XVIII, перебудований в 1859-1860); будинок суду з 1798-1800 рр.; гімназію з ХІХ ст.; шпихлер-склад та будинки з ХІХ ст. Є ще синагога з 1830 р., її я не бачила (а може, просто не звернула увагу: квідзин ми обійшли весь). Лише здалеку бачила неоготичні казарми (1877-1879). Згаданий мною вже костел св. Трійці в аркадовому (хм) стилі, зведений за проектом К.Ф.Шінкля, походить з 1846-1858 рр.
Як і рідний Кам'янець, Квідзин - місто, яке люблять повітроплавці. Міжнародні змагання тут відбуваються в пасхальний тиждень.
А ще родом з Квідзина Міколай Водка, астроном XV ст.
Kwidzyn - Квідзин |
|
|
|
 |
|
 |
|
 |
Було місто і замок. |
Залишився тільки замок. |
Шкода. Замість будинків - фундаменти. |
Старий Марієнвердер |
Лицарі б від такої повозки перелякалися. |
Амбар 19 ст. Теж пам'ятка. |
Все, що не замок, під замок мімікрує. |
Фрески в замковій катедрі. |
Фресок в храмі багато. |
Чому ряди на лавах? От чому: це генеральний прогон мюзикла "Франческо". Про Франциска Асізського. :о) |
Фрагменти комплексу. |
Міські мури. |
Троїцький костел. |
По місту. |
І ще замок з катедрою. |
|
 |
|
|
|
 |
|
 |
|
|
|
