Про інше у Моршині ще колись буде - про костел, про прекрасний польський міжвоєнний функціоналізм, про парк, наповнений викинутими котиками і песиками (свята Галичина, ага).

 Поки лише про тризрубну дерев'яну церкву на вул. Данила Галицького. І то мало - бо чи не вперше на Львівщині до храму я не змогла підійти.

Крихітна дерев'яна Покровська красуня (1825), моршинський аксакал, ховається у тіні велетенської мурованої сусідки. Якщо брама до церкви-велета закрита, залишається лише підглядати через паркан - ну або злітати коптером. Робила і те, і інше.

Колись навколо шуміли дерева, а зараз стоять п'ятиповерхівки - і ось це сучасне одоробало. З часу, коли у 1933 р. Г. Поддебський фотографував стару церкву в Моршині, ще й століття не пройшло, а скільки всього змінилося.

Звісно, що і до 1825 р. у Моршині був храм: але наприкінці XVIII ст. його взяли і продали у сусіднє Довге. Віктор Громик згадує у себе на сайті, що є ще одне ймовірне датування святині - з 1844 р.

У 1960-х храм у популярному курорті закрили - ну куди це годиться. Та служби у ньому продовжували правити - таємно. Аж до 1982 р.: тоді від гріха подалі за наказом влади двері до церкви забили дошками. Не треба курорту церкви. Треба музей. Поки його готували, прийшов Горбачов, а з ним і відлига, перебудова та послаблення релігійних утисків. Тож у 1989 р. церкву відкрили для богослужінь. Але запал галичан, котрі нарешті змогли дорватися до храмобудівництва, зіграв з старою церквицею під ґонтом поганий жарт: місто взялося добудовувати храм неподалік від Покровської церкви. Великий, мурований, що стояв недобудом ще з 1930-х рр.  Парафіянам УПЦ КП у дерев'яній було все одно тісно - от її і покинули. Вона стала швидко руйнуватися. тож у 2000 р. споруду законсервували, а у 2009-2011 р. відреставрували. Під іконостасом, під підлогою знайшли пляшку з посланням в майбутнє. Послання не дуже було епохальним - лише про ремонт тієї ж таки підлоги у 1972 р.

Ох, Час той ще жартівник. Комуністи свій музей не доробили - греко-католики ж таки встигли. З червня 2018 р. у храмі відкрили музей богородичних ікон. Як туди потрапити, уявлення не маю.

Церква зовні - гарнесенька. більше схожа на наші подільські, аніж на галицькі з їхніми опецькуватими центральними куполами. Поруч стоїть квадратова одноярусна дзвіниця - певно, копія тієї, яка згоріла у 2011 р.