Перше, що запам'ятовуємо: Стільське городище - НАЙБІЛЬШЕ з усіх давньослов'янських об'єктів такого типу. Його орієнтовна площа понад 250 га. Це два Старих Міста в рідному Кам'янці. Солідно.
Друге, що запам'ятовуємо: ми в столиці. Вчені вважають, що саме тут більш як 1000 років тому було головне місто слов'янської країни Велика (Біла) Хорватія. Процитую буклетик: "Про (країну) вперше повідомляє імператор Візантії Костянтин Багрянородний - історик, видатний політичний і культурний діяч X століття. У книзі "Про управління імперією" він пише, що хрещені далматинські хорвати походять від нехрещених хорватів, які живуть за горами Угорськими, тобто у Північному Прикарпатті".
Третє, що можна запам'ятати: пам'ять людська - хитра штука. Вона іноді спотворює факти вчорашнього дня, а іноді проносить через століття реальні факти. В районі навколо Стільського люди віки переказували з покоління в покоління про те, що колись тут, над селом, в горах було велике укріплене місто. А й дійсно, чому не переказувати: по гриби підеш - на жертовник наткнешся, та й ці нірки в скелястому м'якому камені - не тролі ж їх видовбали?
Та збереглася й більш конкретна легенда. Було Місто - столиця. Були в Міста стіни, які не могли підкорити вороги Міста. Та одного разу Місто було виснажене довгою-довгою облогою. Ворог боявся взяти столицю штурмом, тому і вирішив діяти підступно. Якогось вечора солдати ворога відступили від стін Міста. Їх запалені смолоскипи рухались у напрямку гір. Знесилені жителі Міста повірили у хитрий план - і відчинили головні ворота. Саме тоді на Місто буревієм налетів із таємної засідки ворожий гарнізон - і за кілька хвилин Місто палало так само, як і смолоскипи ворогів. Заграва пожежі сповістила ворожому війську - час повернутися до неприступних дотепер стін. ... Ранком від Міста не залишилося нічого. Нечисленні жителі Міста, які пережили страшну пожежу, переселилися у долину ріки Колодниці. Тут вони заснували нове поселення, яке в честь загиблої столиці назвали Стільсько.
Після археологічних досліджень вчені підтвердили: так, саме тут колись було надзвичайно велике городище. Лише довжина оборонних стін склала близько 10 км. Знову цитата: "На це вказують потужні земляні вали, оточені ровами та штучно споруджені тераси, що кількома рядами опоясували територію давнього міста. На поверхні валів височіли дерев'яні стіни та вежі. До них із середини були прибудовані численні будівлі житлового, господарського та військового призначення. В одному із головних проїздів до міста було розкопано кам'яний брук, який за давнім переказом називали "Білою дорогою. На домінуючій висоті у центрі городища збереглися рештки потужних земляних укріплень. Час не зберіг дерев'яних стін, зате невмируща людська пам'ять крізь віки донесла до наших часів давні назви окремих частин міста: "Золоті ворота", "Залізна брама", "Вежа", "Княжа криниця", "Коморище", "Підкоморище", "Химина долина", "Гребля" та інші".
Четверте, що можна запам'ятати: під наземним містом існує, кажуть, ще й підземне. Про це свідчать рукотворні підземні лабіринти. Хтозна, можливо, там були князівські крипти?
П'яте: в Стільському вкотре переконуєшся, що українець не пропаде ніде. Навіть в столиці білих хорватів. Так як у вчених грошей на експедиції не вистачає, кмітливі місцеві жителі використовують гіпотетичні княжі хороми, древні церкви та палати міщан як клуні. На більшості нірок-печерок стоять двері з свіженькими замками. Не знаю, що роблять всі ті газди з раптово знайденими білохорватськими рештками глечиків чи зброї, але напевно особливо знахідками такого сміття не переймаються. А туристи старанно викарбовують поверх давніх написів свої нехитрі імена: війна графіті.
Шосте, найцікавіше: на околицях сіл Стільська Дуброва, Ілова, Велика Воля та поблизу Миколаєва знайдені поганські капища. Подекуди трапляються жертовні ями з рештками жертвоприношень. Оооо, ці ритуали! *кровожерний блиск очей".
Сьомий факт, технологічний: Стільсько колись було зв'язане з Дністром за допомогою спеціального 11-кілометрового каналу. О як!
А ще... А ще місцеві із задоволенням розкажуть, як саме проїхати до хорватських старожитностей. Знають!
Згадала. В відомого колекціонера з Роздолу, графа К.Лянцкоронського в колекції був жертовний стіл з Стільського. Ну і де він зараз?

Місця, схожі на Стільське (лише для мене, жодного наукового підгрунтя): Бакота, Більче-Золоте, Монастирок, Кармалюкова гора під Кам'янцем.