Карта

Координати: 48°29′45″ пн. ш.27°17′18″ сх. д.

Близько 1,5 тис. жителів. Відоме з XVII ст. 

Я можу - ну, якщо треба - щось туристам підказати чи порадити, але я не можу пояснити, де знаходиться дерев'яна церква у Сербичанах. Ніяк не можу. Взагалі. Ви на карту подивіться: зверху траса, знизу хмара з хат. До села два в'їзди, дороги жахливі на обох, церква десь між ними. Знайти це місце повторно без чужих підказок я не ризикну. Хоч як ненавиджу питати про напрямок, але в Сербичанах це робити довелося разів зо п'ять. О, я от що зроблю - я точні координати дам:

48.495065, 27.289639

Все, з локацією справились. 

Туристів в Сербичанах бачити не звикли, воно й зрозуміло - старі пам'ятки тут не бережуть. Впритул до Михайлівської дерев'яної церкви (1846) поставили бетонне одоробало, котре може називатися архітектурою лише за компанію з клунями на сусідніх подвір'ях. Поруч дерев'яна шатрова дзвіниця, перенесена сюди десь з центральної полоси Росії, де берьозкі і самовари - і навіщо на Бесарабії настільки чужинська архітектура, відповіді ніхто не дасть. Крім, можливо, попа, котрий ностальгує за Тульщиною. 

Хоча сама Михайлівська церква досить гармонійна. За нею - ще один привіт з минулого, родинна усипальня бувших господарів Сербичан, родини Занга, зведена на межі ХІХ-ХХ ст. для Олександра (Алєко) Занга. Фігурка ангела неподалік встановлена на могилі Євгена Занга, котрий помер 4 липня 1910 р. восьмирічним. Родина Занга у 1898 р. відкрила у Сербичанах першу школу. Маєток Зангів був у сусідній Кулішівці. 

Можливо, стара Михайлівська церква стоїть на церковищі, де дерев'яний храм з'явився на кошти боярина Сімеона Пилиповського ще у XVII ст. - щоправда, тоді він був присвячений св. Миколаю. Пізніше згадується церква-наступниця з середини XVIII ст. - теж з дерева. Вона згоріла у 1769 р., в часи російсько-турецької війни. За переказами, яничари спалили церкву разом з віруючими та священиком. Церкву № 3 звели у 1774 р. на місці згорілої. У "Відомостях про стан церков в Бесарабії у 1812-1813 рр." Михайлівська церква із Сербичан згадана як "дерев'яна, не надто стара, але мала; одягів церковних скудно, а книг не вельми бідно". Храм діяв до 1940-х рр, коли йому на заміну прийшла церква, що стоїть у селі дотепер. Тільки в середині ХІХ ст. храм мав дах з ґонту, а не з бляхи. 

Поруч з храмом - старий хрест з барельєфом солдата з прапором. Це могила загиблих у Першій світовій війні, облаштована у 1935 р.