Координати: 49°05′46″ пн. ш. 23°32′11″ сх. д. 

1,2 т.ж. Перша письмова згадка - від 1446 р. 

З трьох українських Корчинів поговоримо про єдиний карпатський, та ще й курортний - той, що на півдорозі між Стриєм і Уричем. Упівська територія: загони повстанців діяди тут до 1950-х років. Про це вам не дадуть забути пам'ятні хрести. В Корчині є залишки старої вузькоколійки, котрою возили лісорубів і деревину ще наприкінці ХІХ ст. Трапляються дерев'яні бойківські хати. Та й місцева тризрубна одноверха церква Кузьми і Дем'яна (1824) у присілку Корчин Рустикальний (не хвилюйтеся, це при дорозі), теж в анамнезі дерев'яна, - типово-бойківська. Ремонтували храм у 1890 р. В наш час оббили бляхою - для краси. Сказано ж - Рустикальний. 

Крім східного Корчина Рустикального, себто сільського, був й західний Корчин Шляхетський - подібний розподіл села на дві частини, містечко і власне село, - не атка й рідкісна річ для України. 

В радянські і трішки в пост-радянську епоху в Корчині працював світлотехнічний завод ВАТ "Іскра".

Біля села є мінеральні джерела  з водою типу "Нафтуся" (до Дрогобича ж рукою подати). В 6 км від села розташований водоспад Гуркало. 

В Корчині 26 серпня 1884 р. виступав перед селянами Іван Франко. В серпні 2006 р. на тому місці відкрили пам'ятник Каменяру (скульптор В.Одрехівський, архітектор М.Білий). 

Віктор Громик про церкву в Корчині.