Карта
Координати Тихомеля: 49°57′48″ пн. ш.26°15′26″ сх. д.
Координати Ямполя: 49°57′26″ пн. ш. 26°13′51″ сх. д.
Поселень з такою назвою досить багато, зараз мова про селище міського типу, що розташоване на півночі Хмельниччини, в Білогірському районі. Лежить Ямпіль на річці Горині (притоці Прип‘яті), в двох кілометрах від залізничної станції Лепесівка, в 22 км. на захід від райцентру. Населення 2 тис. чоловік.
Поблизу Ямполя та Лепесівки досліджено поховання доби ранньої та кургани пізньої бронзи (ІІІ – ІІ тис. до н. е.) В околицях Лепесівки в 1967-1968 рр. велись розкопки великого поселення черняхівської культури, де знайдено язичеський жертовник з культовими вазами. Орнамент на вазах зображує річний сільськогосподарський календар давніх слов‘ян. Біля Лепесівки виявлено також рештки давньоруського поселення.
Давня історія Ямполя тісно пов‘зана з історією сусіднього Тихомля, міста удільних руських князів. Залишки городища в Тихомлі (Тихомелі), заснованому в Х ст., в період приєднання Волині до Київської Русі (981 р.), збереглися до наших днів.
В часи феодальної роздробленості, у 12 –13 ст., Тихомль належав разом з іншими погоринськими містами до Київського, Волинського, а з 1199 року – до Галицько-Волинського князівства. В 1214 р. місто захопили війська угорського короля, але в 1219 році князь Данило Романович розбив завойовників, і Тихомль, як повідомляє літописець, знову стає “Даниловим містом”. За князювання Данила Романовича Тихомль був добре укріпленим населеним пунктом з розвинутою торгівлею і ремеслом. Правда, і в наступні роки місто не раз завойовувалось і спустошувалось в процесі міжусобних воєн. Так, 1233 року під час однієї з битв з угорським королем покликаний Данилом Романовичем на допомогу князь “Ізяслав Мстиславович лесть (зраду) сотвори и ...взяша Тихомль и возратишася.”
В наступні роки (1241, 1259, 1289) Тихомль, як і територія всієї Волині, був завойований і не раз спустошений монголо-татарськими полчищами. З часів татарської навали до наших днів збереглися залишки земляних і дерев'яних укріплень. Крім того, погоринські міста в 1279, 1303, 1352, 1365, 1418 рр. були охоплені голодом і холерою. Внаслідок цього і численних набігів татар у Тихомлі зменшується кількість населення. Місто починає занепадати.
Послабленням Галицько-Волинського князівства скористалися сусідні держави. В 40-х роках XIV ст. Тихомль, як і вся Волинь, був завойований і включений до складу Литовського князівства. В другій половині XIV—XV ст. погоринські міста стали ареною боротьби між Литвою і Польщею. На початку XVI ст. Тихомль і його «городище» належали великим волинським землевласникам Синютам, які володіли на Волині 15 містами і 100 селами. В 1535 році Грицько і Роман Синюти продали “городище” князю Янушу, єпископу Віденському, за 450 срібних крб, який і назвав його Янушполем. Ця назва згодом змінилась на Янпіль, а пізніше — на Ямпіль.
У 1569 році, після укладення Люблінської унії, містечко разом з іншими містами Волинського воєводства ввійшло до складу Речі Посполитої. Характерно, що в акті Люблінського сейму не згадується Тихомль, територія якого тоді, мабуть, вже злилася з Ямполем. Жителі містечка за рішенням польського сейму повинні були сплачувати «подимний податок» на користь держави. Так, 1629 року з 250 димів було зібрано 126 злотих одинарного подимного, в 1634 і 1638 рр.— по 252 злотих подвійного подимного, у 1635 році — 356 злотих чотириразового податку від 178 димів. Крім того, ямпільські селяни змушені були щорічно сплачувати на утримання Кременецького замку 11 кіп литовських грошей, 19 мірок вівса і 2 дні на рік косити сіно. Але основні податки натурою і грішми жителі Ямполя сплачували власникам міста Синютам, а пізніше Збаразьким, Вишневецьким, Радзивіллам, Ходкевичам, у власність яких переходив Ямпіль.
У XVII ст., з розвитком товарно-грошових відносин у Речі Посполитій, спостерігаються певні зміни і в соціально-економічному розвиткові Ямполя. В 1616 році власники містечка одержали від польського короля магдебурзьке право, що сприяло пожвавленню його економічного життя. В місті щочетверга відбувалися торги, щонеділі — базари, під час яких поміщик збирав різні грошові побори: “мостове”, «помірне», «поштучне». В той період Ямпіль, як і сусідні Ляхівці, став одним з центрів торгівлі Росії і Польщі та Литви і Туреччини. В період визвольної війни українського народу 1648—1654 рр. Ямпіль став ареною жорстоких боїв.
У ІІ половині XVIII ст. у Ямполі створюються мануфактури. В 1760 році власники містечка збудували фабрику, на якій вироблялися килими. Після возз‘єднання Правобережної України з Росією Ямпіль у 1796 році увійшов до Кременецького повіту Волинської губернії.
