English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Старий Збараж і Залужжя
Монумент на місці фортеці в Старому Збаражі.

Монумент на місці літописної фортеці в Старому Збаражі. Тут неймовірно гарно. Фотографія в таких місцях безсила. Треба їхати і дивитися. :о)


Zaluze, dawnia cerkiew

Преображенська церква захована у лісі.


Карта

Координати: 49°39′01″ пн. ш. 25°44′58″ сх. д.

 

Я відразу скажу щасливим власникам легкових автомобілей, що дорога до замкової гори і Преображенської церкви на околиці Старого Збаражу КОШМАРНА. Навіть так: дорогИ - кошмарні. Туди йшла одною, звідти іншою, обидві такі, що мала б машину, мучити б її не стала. Можна ж і пішки, там недалеко.


 Старі дива Старого Збаражу. Ну і Залужжя теж. :о)

Памятный знак на замковой горе в Старом Збараже

Пам'ятний знак на замковій горі

Я добре знала, що тут є Замкова гора, а на ній - пам'ятний камінь (встановлено в 1991 р.). Ну камінь і камінь, я ж не монументами цікавлюсь, а архітектурою, тож вибиратися в Старий Збараж не спішила: що я, каменя не бачила?

 

Виправила помилку я 2 вересня 2009 року. Приїхала в Збараж, вийшла з автобуса на кінцевій (маленька автостанція біля танку на постаменті), спитала дорогу (танк і автостанція за спиною, йти до розвилки біля магазину, там праворуч до цвинтаря. Цвинтар обійти, а там вже буде видно).

 

Фактичного кордону між власне Збаражем і Старим Збаражем як такого немає: райцентр плавно перетікає в приміське село (населення 782 чоловіки за останнім переписом). Хоча певна межа все-таки є: в Старому Збаражі якось раптом тебе оточує неймовірно мальовничий пейзаж. Вид, який відкривається на гори і горбки навколо з замкової гори, вартий увійти в Топ-10 найгарніших краєвидів всієї України. От чесно!

 

До речі, де межа Старого Збаражу і Залужжя, я теж не зрозуміла. Дивно все: камінь на місці замку - це Старий Збараж, а церква в сусідньому лісі - вже Залужжя. А все ж поруч.

Тут все невловимо нагадує Кременецькі гори. Тиха Гнізна внизу струмиться між пагорбами, всіяними мальовничими вапняковими валунами. Далі видно хатки Залужжя. Між ними звичне наше толерантне сусідство - нетолерантними наслідками: поруч стоять доглянута греко-католицька церква Архистратига Михаїла (1818) - і зруйнований, без даху псевдо-готичний костел (злам ХІХ-ХХ ст.), фасад котрого прикрашено скульптурами.

 

В проваллі під монументом-хрестом гнізняться круки - це вам не міські ворони, це горді і велетенські птахи, які літатимуть над вами, стежачи: чого прийшли, що шукаєте, навіщо ви тут? Хто їх, круків, знає, може, вони ще пам'ятають, як на горі стояв не пам'ятник, а руїни замку?

 

Хоча про часи палеоліту (а саме ним датуються знахідки поблизу села) навіть 300-літні круки нічого не пам'ятають. Тут вже не пам'ять спрацьовує, а логіка: в місці, так чудово створеному природою, люди просто мусили селитися вже здавна. І селилися - не лише в палеоліт, а й трипільські часи. Знайдені тут і пам'ятки висоцької, черняхівської та давньоруської культур. А вже писемні джерела згадають про Старий Збараж в 1211 р. Солідно. Але невдовзі по першій згадці літописне місто руйнує навала Батия - важким був для України 1241 р. На 150 років Збараж (тоді ще просто Збараж, не старий) зникає зі сторінок літописів і документів. Аж під 1393 р. поселення згадується - і привід був непростий: тут, на горі над Гнізною, на місці зруйнованого татаро-монголами дитинця князь Дмитро Корибут зводить замок. Предок роду Вишневецьких гарно вибрав місце для твердині. Але вже в 1434 р. Збараж відійшов іншому князю, Федьку Несвіцькому. З 1463 р. містом володів Василь Васильович Несвіцький, який взяв собі нове прізвище - ну правильно, Збаразький. В руках цього магнатського роду Збараж продув ще не одне десятиліття. І місто під їхньою егідою зростало (в 1570 р. тут вже налічувалося 1500 мешканців).

Преображенська церква, Залужжя

Преображенська церква, Залужжя

Від пам'ятного каменю на місці замку добре видно куполизалужанської Преображенської церкви, пам'ятки архітектури національного значення - вона у лісі, праворуч. Туди ведуть кілька стежок і навіть така-сяка колія для транспорту.

 

Це навдивовижу привабливий, гармонійний храм. Якщо вірити розшифровці старослов'янської в'язі на ерекційній таблиці над входом, зведено муровану святиню ще в 1600 (!) році. Храм первісно був оборонним - були й бійниці, пізніше їх замурували. Стіни святині мають помітний нахил досередини.

З 1480 р. тут, в лісі біля збаразького замку, діяв василіанський монастир св. Онуфрія. Статуя цього шанованого на Галичині довгобородого святого стоїть неподалік храму. Встановили фігуру Францішек Станкевич і Іван (Іоан - старослов'янською поправляє напис на постаменті) Шейгец. Але статуя з'явилася десь в ХІХ ст., а монастир, кажуть, зруйнували ще в VI ст.татари, хто ж ще. В 1589 р. й замок поруч було сплюндровано. Більше твердиню не відновлювали, тому в довідниках вона фігурує як пам'ятка не архітектури, а археології.

 

В Старому Збаражі побувати краєзнавцям просто необхідно: малорозкручене, але дуже мальовниче і гармонійне місце обов'язково закохає у себе. От побачите.

 


 Костел в Залужжі. 6 травня 2012 р.

Якщо вдало скомпонувати кадр, може здатися, що до костелика в Залужжі йдуть люди.

Якщо вдало скомпонувати кадр, може здатися, що до костелика в Залужжі йдуть люди.
Насправді ж вони йдуть з сусідньої церкви, а костел - пуста коробка без даху і майбутнього.



В самому Залужжі (не біля Преображенської церкви, а власне в селі) я побувала 6 травня 2012 р.  Знову знайома ситуація - кордон між Збаражем і Залужжям більше ніж примарний. "Отам та хата - ще Збараж, а за бузком вже Залужжя", - так пояснив мені дорогу місцевий молодик, і виявився правий. Від центру Збаража (якщо таким вважати супермаркет "Медобори") до костелу в Залужжі - 20 хвилин не надто швидким кроком. Це в нас буде 2 кілометри.

 

Велика кількість скульптур на всіяних барельєфами стовпах взагалі характерна для центрального Тернопілля - і до Збаражчини це теж відноситься. Багате скульптурами і фіґурами і не таке й мале Залужжя (відоме з 1441 року, 1,2 тис. жителів, до центру Збаража ближче, ніж багатьом жителям самого Збаражу).  Тут і серйозні мадонни з насупленими Ісусиками, і багатофігурна композиція в центрі, неподалік сільради, магазину і засадженого нарцисами меморіалу, і сучасніші, штамповані Богоматері. Самі вишукані статуї - біля поруйнованого костелу. 1927 рік, дещо манірна, солодкава, але непогана робота: Мадонна з безголовим дитям у входу до святині, свята родина (Йосип теж без голови) на фронтоні костелу. 

З простішого - півники і лебеді на сільських брамах.

 

А ще тут багато фахверкових сараїв: міжбалковий прсотір подекуди заповнений деревом, подекуди - камінням. 

Михайлівська церква в Залужжі датується 1818 р., але на свій вік рішуче не виглядає - та й загалом виглядає дуже вже скромно і нестильно. 




Рештки старозбаразького замку. 1920-ті рр. З книги "Путівник по тернопілсьькому воєводстві", 1928.

Рештки старозбаразького замку. 1920-ті рр.


Панорама з замкової гори, Старий Збараж

Гарно тут


По дорозі на Старий Збараж видно просто Збараж.

Дорогою на Старий Збараж


Костел і церква в Залужжі
Тільки костел ледь живий.
Залужжя, костел

Костел і церква стоять поруч.


Zaluze
Stary Zbarazh

Пам'ятник біля храму.


Сонячний годинник на Перображенській церкві.

Сонячний годинник на Перображенській церкві.


Фігура св. Онуфрія. Старий Збараж

Фігура св. Онуфрія.


За цією таблицею над входом датують Преображенську церкву.

За цією таблицею над входом датують Преображенську церкву.


Старый Збараж, старые кресты

Старі хрести біля церкви


Старій Збараж, вид з замкової гори.

Як же тут гарно!


Вид на Преображенську церкву з замкової гори

Вид на Преображенську церкву з замкової гори


Старый Збараж

Будиночок поруч з церквою.


Преображенська церква ДУЖЕ гармонійна, повірте.
Залужжя. Так з села видно Преображенську церкву

Преображенська церква ДУЖЕ гармонійна, повірте.


Так демонструють стару кладку.

Так демонструють стару кладку.


Вулик біля церкви.

Вулик біля церкви.

Фіґура Богоматері з немовлям на подвір'ї хати в Залужжі біля Збаража.
Півники на брамі. залужжя на Тернопільщині.
Збаразький район. Залужжя скульптурне
Załuże – wieś w rejonie zbaraskim obwodu tarnopolskiego, założona w 1444 r.
Село Залужье находится на правом берегу реки Гнезна Гнилая, на противоположном берегу и выше по течению - Збараж

Залужжя скульптурне


© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник