Карта

Координати: 48°09′42″ пн. ш.26°18′43″ сх. д.

Біля 1 тис. мешканців.

Ми, люди, не любимо обирати. Ні, ну є певні екземпляри, кого хлібом не годуй, але в масі своїй - не любимо. Хай вибір зробить хтось інший, не ми. Бо понавибираємо, самі потім скаржитись будете.

Той, хто роздавав у перші роки після Другої світової слов'янські імена новоприліпленим до СРСР селам, вибирати, певно, теж не любив і не хотів. Мені процес присвоєння нових імен на Герцаївщині бачиться як витягання папірця з цілої купи прямокутників з написаними стандартними назвами. Чому Міхорені стали Петрашівкою? Яка в цьому логіка? Чому Вама з Маморницею стали Радгоспівкою? Де тут сенс? Бецешті перейменували у Підвальне - це знущання таке було? Чому залишили Хряцьку, Банчени і Лунку, але з Проботештів зробили ідеологічно ворожі радянському устрою Дяківці? Як, як Пилипівці стали безликим Великосіллям? Пилипівці - питомо українська назва, слов'янська, навіщо було перейменовувати село, в якому ну нічого аж такого ВЕЛИКОГО немає? Жителів добре якщо тисяча набереться - за кількістю населення проліт. Площа? Так у передгір'ях населені пункти завжди протяжні, Пилипівці-Великосілля тут не виняток. Хіба форма у села нагадує скручену в бублик ящірку - але вулиці слідують за річкою Баранкою, вона закручується, закрутилося і село.

Чому ж Великосілля?

Ну, це вже більше так, риторичне питання. Хто ж його вже знає, чому. Давайте про церкву Різдва. Хоча що там "давайте" - втисну відому мені інформацію у кілька речень. Звичайно ж, хатнього типу - на Герцаївщині це самий розповсюджений вид сільських святинь. Зведена майстром Михайлом Холбаном у 1762 р., хоча на радянського ще зразка табличці біля входу до храму вказано іншу дату - 1767 р. На табличці, до речі, ні слова про Великосілля - лише "Pilipăuți Satu Mare". Сату Маре це і є Велике Село. Майже Великосілля, ок.

Поруч з церквою - невелика двоярусна дзвіниця-ровесниця, теж з дерева. Храм доглянутий.