English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Петрашівка
Скромна дерев'яна Михайлівська церква у Петрашівці датується 1663 р. 23 квітня 2006 р.
Скромна дерев'яна Михайлівська церква у Петрашівці датується 1663 р.
Абсолютно нескромна, хоча й теж дерев'яна ПРИВАТНА церква у стилі марамароської готики у Петрашівці. 1 січня 2018 р.
Абсолютно нескромна ПРИВАТНА церква у стилі марамароської готики у Петрашівці. 1 січня 2018 р.

Три причини побувати в Петрашівці

Координати: 48°05′53″ пн. ш.26°06′32″ сх. д.

Біля 2 тис. мешканців

Карта

 

Майже прикордонне (з Румунією) село, чия нова, радянських часів назва, для мене особисто потребує пояснень. Бо абсолютно нічого крамольного у назві старій не було: ну Міхорені й Міхорені, що тут такого? Чому Міхорені стали Петрашівкою - незрозуміло. Багато хто з дорослих мешканців села називає свою малу батьківщину за інерцією румунським варіантом - таки для них це Міхорені.

Село б туристам рекомендувала дуже. Чому? А є на те три причини.

№ 1: Найскромніша з церквиць

 Немає нічого скромнішого за буковинську дерев'яну церкву хатнього типу, а серед всіх таких храмів пальму першості по скромності тримає церквиця в селі Петрашівка (кілометрах в трьох від Байраків, див. карту). Її скромність та старість чомусь викликали таке зачудування у журналістів газети "Молодий Буковинець", що вони приписали церкві місце в списку світової культурної спадщини ЮНЕСКО. Ні, Петрашівка, звичайно ж, не у ЮНЕСКО.

Дивовижа: в прикордонному буковинському селі ніхто не позарився на бронзову охоронну табличку, яка сповіщає про те, що перед нами Михайлівська церква з далекого 1663 року. Ба навіть більше: на церкві висить відразу ДВІ майже однакові таблички.

Храст над храмом похилився.

Під бляхою ховається лише величезний (в порівнянні з основним об'ємом храму) дах церквиці. Стіни лишилися дерев'яними, не пріють в залізних обладунках. За це селянам спасибі.

Як і переважна більшість старих (дерев'яних і мурованих) храмів, петрашівська церква стоїть на сільському цвинтарі. Місце непогане: на горбочку. Колись, певно, це був край села, а зараз на сусідньому з кладовищем полі виростає новий мурований храм. Наскільки я зрозуміла, до того на цьому місці стояло пріміщення сільського клубу, зведене більш як століття тому. Хоча можу помилятися: зустріла чимало повідомлень про будівлю громадою села на свої кошти клубу, могла щось і переплутати. Тісно петрашівцям в старій дерев'яній церкві-бабусі. Що дивуватися - в селі проживає більш як 2000 чоловік.

Неподалік від храму - дзвіниця, теж дерев'яна. Досить компактна, не сказати б, що великого розміру - радше маленька. Але й вона в порівнянні з Михайлівською церквою виглядає велетом. Коли я прямувала до храму, в дзвіниці засіли двоє дітлахів, які завзято і весело бомкали-калатали у дзвони. Здається, на паску на Буковині це найулюбленіша хлоп'яча розвага.

 

Що я знаю про цей храм? Лише те, що вичитала в чотиритомнику "Памятники градостроительства и архитектуры УССР". Отже:

 

Дерев'яна тризрубна Архангельська церква стоїть на кам'яному фундаменті. Храм складається з п'ятибічних у плані бабинця та апсиди і квадратової, більш широкої нави.

Зведена ця приземкувата церква з величезних дубових зрубів (лише п'ять вінців в висоту). З декоративних елементів - лише фігурні кронштейни. 

З південного боку до бабинця прибудовано невеликий, схожий на веранду в сільській хаті квадратовий тамбур, обшитий тесом.  

Невисокий зрізаний пірамідальний верх нави ховається під високою чотирискатним дахом - характерна риса для церков хатнього типу. Високий дах покоїться на міцних кронштейнах-випусках.

На жаль, всередину я не потрапила, задовільнившись загляданням в маленькі віконечка церкви. Все було видно, все, як завжди в буковинських церквах - трохи забідно, трохи заяскраво.

Біля однієї з стін святині у квітні 2006 р. лежали, звалені докупи, якісь різьблені штуковини. Звідки вони - не знаю.

Був би час і відсутність страху - пошукала б історико-етнографічну кімнату (думаю, вона є при місцевій школі), де можна було б дізнатися про село і його храм значно більше. Але не було ані часу, ані сміливості.

№ 2: Приватна церква в марамароському стилі

Якщо найдавніша святиня села скромна-прескромна, то найновіша - пишна і горда своєю красою. Вона зведена в стилі марамароської готики. Таке очікуєш побачити у нас на Закарпатті чи в сусідньому з ним шматку Румунії, але на Герцаївщині?!? Шок.

Ще більший шок охоплює, коли розумієш, що до церкви не підійти. Бо стоїть вона на приватному подвір'ї і оточена парканами. Це не для всіх святиня, це чиясь, приватна. От як раніше у замковій каплиці молилися лише феодал з родиною, так і в Петрашівці у стрункому храмі-красені моляться, певно, лише замовники.

Освячено дивовижу було 22 вересня 2016 р.

Найбільше цікавить, звісно, хто ж замовник. З Петрашівки родом одіозний поборник "русского мира" Михайло Жар (той, що без дозволу ексгумував тіло свого брата з цвинтаря у Байраках і вважається всиновителем-батьком-героєм, хоча всі ті десятки дітей живуть не у його хаті, а в сиротинці при монастирі). Тому можна припустити (лише здогадка, не більше!), що витончена мініатюрна дерев'яна церква стоїть на його подвір'ї.

А робота таки прекрасна, чудова. Будували цю приватну власність румунські майстри - і зробили це перфектно.

В Чернівецькій області така марамарощина не одна: схожа за стилем церква стоїть на території колишнього дитячого табору в Ломачинцях на Дністрі. Правда, там батюшки шпиля не витримали, всадили про-московську сяючу цибулину з булатної бляхи. Бо що то за православна церква, якщо її ремонтом не можна скапарити, правда?

№ 3: Кращі "коні" у районі

Нарешті, третя причина, навіщо туристу варто приїхати у Петрашівку - неймовірні, запальні, живі і тестостеронисті "коні"-маланкарі. Як і по всій Герцаївщині, "коні"-каюци тут ходять з своїми уратурами у перший день року. Тому й їхати в село найкраще саме 1 січня: тоді всі три цікавинки можна побачити відразу.

Коней у селі є кілька ватаг - і від їхнього витанцьовування здригається земля і метелики пурхають у животі. Це не завчена у хореографічному гуртку постановка, це справжній, дуже насичений емоціями танець, це очі, що палають - це круть. Обов'язково приїду сюди знову. І саме 1 січня.



Панорама з новою церквою
Панорама Петрашівки з новою церквою
Архангельська (за іншими даними, Михайлівська)церква і дзвіниця у Петрашівці (Mihoreni, Herța)
Дерев'яна дзвіниця у Петрашівці
Стара церква і дзвіниця
Ось таке лежить біля входу до церкви.
Глянула через віконечко
Глянула через віконечко
Приватна дерев'яна ЦЕРКВА - таке я вперше в житті побачила у Петрашівці
Деталі. Чудовий зразок марамароської готики.
Приватна дерев'яна ЦЕРКВА - таке я вперше в житті побачила у Петрашівці
Справжній шок - приватна церква
Це справжній шок - приватна церква. Підходів до неї немає. Приватна ж.
Malanca la Mihoreni, Herța
Malanca la Mihoreni, Herța
В Петрашівці - офігенні "коні"-маланкарі
Маланкарські "коні" у Петрашівці ОФІГЕННІ
В Петрашівці - офігенні "коні"-маланкарі
Школа - нова, а брама - традиційна
Школа - нова, а брама - традиційна
Зараз вона вже синя
Зараз вона вже синя. Нова Михайлівська церква (1995) у Петрашівці, 2006 р.
© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник