В XIV столітті цю територію на березі Гальбе знали як "Острів князя Ольгерда" (або - ми ж в Литві! - Альгердаса). У XVIII ст. землями володіла родина Ореїв. В самому кінці ХІХ ст. місцевість дісталася молодому магнату Юзефу Тишкевичу (1868-1917) - під будівництво палацу. Магнат мав смак - жити серед вікових сосен і чистої води, та ще й з видом на Тракайський замок хто ж не захоче? 

Палац з видом - це добре, але палац з видом і парком - ще краще. Над облаштуванням навколо резиденції розкішного парку (58,9 га) працював Едуард Франсуа Андре - кажуть, не останній ландшафтний архітектор тих часів. А ще ботанік та мандрівник. І вийшло в нього шикарно: надзвичайно ефектне поєднання французького (регулярного) парку безпосередньо біля садибного будинку - і англійського (ландшафтного) трохи далі. Територія парку охоплює близько 20 озер, озерець та каналів. Більшість з них були вириті вручну - для мальовничості. Дерева навколо - типові аборигени Прибалтики, хоча читала, що є й кілька екзотів. 

Навколо палацу - міфологічна вакханалія: тут і Пан з своєю дудкою, і Афродита, і ще якісь сильно декольтовані бородані і красуні. Оригінальних статуй лишилося кілька - інші дбайливо відтворені копії. 

Сам палац Тишкевичів - диво з табакерки, маленька архітектурна радість. 1898-1901 рр.? Часи тотального наступу сецесії? Що, правда? Тільки не в Ужутракісі: ось вам дистильований зразок нео-класицизму з легенькими нотками новітніх архітектурних віянь - я про всякі там історизми. Гарно вийшло. Архітектором палацу був поляк Юзеф Гус (Josef Hus). В Другу світову споруда сильно постраждала, тоді ж були понищені інтер'єри і багаті колекції живопису та меблів. Грунтовний ремонт садиби мав місце у 2002 р. 

 В палаці відновлені інтер'єри (початково вони були у стилі Людовіка XVI) і проводяться концерти класичної музики, але на час нашого візиту будинок ще стояв зачиненим для туристів (хоча люди там були - я через вікно бачила :о). 

На території маєтку збереглися й інші споруди: в колишньому будинку для слуг (сильно перебудованому в радянські часи) колись була туристична база, а от гараж та ще кілька господарських приміщень (корівник, винокурня, кузня тощо) з каменю та червоної цегли дійшли до наших часів майже без змін. 

 Поляки називають цю місцину на власний лад: Pałac Tyszkiewicza w Zatroczu. Тракай в назві все ще є, але вже не такий виразний. :о)

В 2008 р. нащадок Тишкевичів, Юозас Тишкевич, почав судову справу - він вважає палац своєю власністю. Хоча міністерство культури Литви й так в 2007 р. призначило йому компенсацію в розмірі 2 млн. литів (це ледь не мілліон доларів, якщо що). Та повернути скапризованому нащадку маєток неможливо: палац - об'єкт культури державного значення. 

Ну і практична інформація наостанок: щоб потрапити в Ужутракіс, потрібно виїхати з Тракаю у південному напрямку, їхати вздовж озера, яке залишається з правого боку, а потім за вказівником звернути праворуч, а ще через півтора км - знову праворуч. Поблизу маєтку є автомобільна стоянка.