Тому на сайті фотографії лише двох вишуканих будиночків - а їх є значно більше.
Друскеники відомі історичним хронікам з 1563 р. Назва майже прозора: так в Литві називали видобутців солі (ще точніше - випарювачів солі, тих, хто мав справу з ропою). Druska - це ж сіль. З XVII століття сюди тягнулися хворі і немічні - слава про місцеві води ширилася Річчю Посполитою навіть тоді, коли ніякого інтернету не було. А вже у 1793 році поселення отримало курортний статус (!) - лікар польського короля Станіслава Августа Понятовського підтвердив цілющі властивості мінеральних джерел Друскінінкаю. Чудо-вода посприяла й перетворенню Друскінінкаю з села на місто: підвищив поселення у статусі в 1837 році російський імператор Миколай І (на той час, після поділів Польщі, ця частина Литви відійшла до Росії). Місто ставало все відомішим, влітку сюди приїздив весь цвіт аристократичної Литви. Тільки от лишилося аж з тих часів у місті небагато. Чи не найстаріша пам'ятка курорту - дерев'яна православна церква з 1865 р., зведена в часи, коли Друскінінкай був переповнений пораненими з Кримської війни. Кошти на будівництво храму надав гродненський віце-губернатор Яків Рожнов.
Особливої популярності "води" набули в міжвожнний час, коли тут щороку відпочивало близько 100 тисяч гостей.
Неабиякою популярністю користувався бальнеокурорт і в радянський час - особливо серед відпочиваючих з Білорусі і Росії (до 400 тис. гостей щороку). З білорусами все зрозуміло: в 1940 р. місто навіть входило до Білоруської РСР.
З розвалом Союзу місто потрапило в чорну смугу економічних негараздів, але змогло з неї викарабкатися, ще й з неабияким профітом. Тепер головні гості курорту - жителі Євросоюзу. Тут багато скандинавів, поляків, німців, є й білоруси з росіянами. а от українці про Друскінінкай підзабули - моливо, через проблеми отримання шенгенських віз? За цінами тут все значно демократичніше за Трускавець.
В лісі біля Друскінінкаю, там, де зараз стоїть чарівна ізбушка-музей "Ехо лісу", колись був костел, органістом в якому служив батько великого литовсього художника та музиканта-візіонера М.Чюрльоніса. Діє музей литовського генія.
Для курортників тут є майже все: не так далеко до Тракаю,та й в самому місті численні музеї, є кілька аквапарків, маса спа-салонів (жінки таке зазвичай люблять), а ще - неймовірна крита гірськолижна траса в 500 м. завдовжки. Кататися там можна навіть влітку.
Якби запитували моїх порад (ну раптом), де в Друскінінкаї зупинитися, радила б Best Western hotel: дуже, дуже затишно і комфортно.
