Координати: 48°54′29″ пн. ш.23°06′04″ сх. д.

Близько 400 жителів.

Є знайомі Матковські? Їхні предки були звідси, з Бескидів. 

У мене є.

Я дуже давно хотіла сюди. Я чомусь думала, що Матків - він чорт знає де від трас, серед бездоріжжя. що туди піди ще доїдь. Ні, від головного автошляху країни Київ-Чоп до бойківського тризрубного триверхого шедевра, котрий потрапив до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, лише 3 км цілком нормальної дороги. Просто між ошатним від опасань, як першокласниця в бантах, храмом Собору Богородиці (він же св. Дмитра) і рідною хатою - рівно 400 км. Забагато. Але приїхали, пригнались, прилетіли - і там, біля матківського храму № 1 (бо є ще по-дикунському лискуча Троїцька церква, зведена збудована майстром Лукою Снігуром у 1899р.) я відчула щось, дуже схоже на щастя. Таке дефіцитне зараз відчуття, знали б ви.

Як всі українські краєзнавці з досвідом, я давно вмію подумки роздягати споруду від зайвого. Всі ці бляхи, ондуліни, вагонки - ми всі вже навчені бачити не тільки те, що є, а й що мало б бути. Тут, коли тут буде так, як має бути, буде одне з найфантастичніших місць країни. Дмитрівська церква у Маткові прекрасна. Тут ідеальне все: місце, форма, пропорції, гори на горизонті, тиша, м'який трав'яний килим з підложкою з хвої, від чого ходити навколо церкви - вже невелике кінетичне щастя, настояне на серпні повітря, повне безлюддя, повна тиша. Там дуже, ДУЖЕ круто, люди. Матків безперечно заслужив собі місце у Списку ЮНЕСКО. Таки шедевр. Безперечний. 

Добре, що коли у 2010 р. в храм влучила блискавка, спрацювала система пожежогасіння. Втратити таку красу було б страшно шкода.

Матківська старіша церква (у невеликому селі два храми) - одна з восьми дерев'яних ЮНЕСКівських номінантів (номінація 2013 р. "Дерев'яні церкви Карпатскього регіону Польщі і України). 

А поки у серпні-2019 я не побувала в селі, на сторінці була лише фотосесія Маткова початку ХХ століття. На фотографії 1904 р. авторства К. Мокловського бляхи на верхах храму ще немає, на фото 1934 р. бляха вже є. Стара біда.