...Дороги Турківщини - окрема пісня. Жалібна, навіть жалобна. Кажуть, така натура в бойків: хату поставлять - лялечку,а паркана чи доріжок не зроблять. Так і з трасами. До села ну максимум 10 км, а їхали такі чесні півгодини. В Лосинці понад 700 жителів - і три рази пазик зупинявся. Виходити нам на останній зупинці, там, де автобус розвертається. Церква виблискує жовто-синьою бляхою на горі над зупинкою. Близько-близенько, тільки от злива, що йшла весь ранок, перетворила доріжки і стежки до церкви на монструозне болото.
Церква св. Димитрія стоїть на сільському цвинтарі. Типова бойківська святиня - невисока, широка, вся в рюшечках опасань. а куди в горах, де багато опадів, без захисту від води з неба? От і спасалися - закарпатці височенними гострими шпилями (там снігу не втриматися), бойки по цей бік Карпат - багаторівневими опасаннями (на цих похилих штуковинах снігу і воді теж довго не протриматися). Тут інженерні рішення і придумувати не треба було - Природа вже все придумала і на смереках апробувала.
Види з пагорба - на всю околицю. Храм звели в 1890 році (за іншими даними, в 1892 році), а от дзвіниця поруч - значно старіша, з 1725 року. Навіть має статус пам'ятки архітектури національного значення, хоча таблички на фасаді і немає. Проте все ще є ґонт на піддашші, хоча, враховуючи факт, що церкву _ремонтують_, перекриваючи над-лискучою бляхою, він може протриматися недовго. І образ чудової, своєрідної, типово-бойківської пам'ятки буде скапарено.
Давайте докладніше про дзвіницю (про неї хоч інформація є :)). Триярусну квадратову двіницю з ялинкових брусів спорудив майстер Стась Яворський (чи не з села Явори був умілець?). Перший ярус споруди рублений, з наскрізним прооходом, має широченне піддашшя. Другий і третія яруси каркасної конструкції, з маленькими квадратовими голосниками (по два з кожного боку).
Прикра несподіванка: всі три години їзди бусом до Турки лив дощ, а в Турці виглянуло яскраве, квітневе сонце. Тільки-но ми доїхали до Лосинця - світило сховалося. Тільки но ми застопили першу ж машину на мості, географічній, адміністративній і який хочете ще межі Лосинця - як сонце визирнуло з-за хмар знову. Знущається, бачте. Вредне.
Ну і нехай замість неба було сіре молоко. Я справді рада, що ми прогулялися від церкви і до річки (тут Стрий, і він 27 квітня був досить широченним - в горах все ще тануть сніги, квітень час від часу вихлюпується зливами і дощами). З вікна транспорту не встигнеш розгледіти ще одну цікавинку Лосинця. Ні, я не про звалище старих автобусів і машин праворуч -і не про захаращений побутовим сміттям струмочок Лосинець ліворуч. Я про хати. Довжелезні, дерев'яні (хоча переважно під шифером), дуже-дуже схожі на гуцульські ґражди бойківські хати. В перші двері зайти - там люди живуть, в другі, ті, що поруч - а там вже худоба. Всі господарські і житлові приміщення під одним дахом. Таких хат навіть тут, вдалині від трас і вай-фаю, малувато лишилося - новіші будинки є типовими, середньозваженими мурованими коробками. Але й ті ґражди, що лишилися (деякі доживають віку, покинуті, деякі все ще мають господарів) перетворюють Лосинець у скансен під відкритим небом.
А ще в Лосинці, на східній околиці є Венгловецька тектонічна зона, пам'ятка геології. Але я в тому ну ніц не розбираюся :о).
О, і ось вам стара-престара новина:
15.11.2002. ЛЬВІВ. Архієпископ Львівський і Галицький Августин відвідав одну з найвіддаленіших карпатських парафій єпархії
8 листопада архієпископ Львівський і Галицький Августин разом з сонмом духовенства відправив літургію з хресним ходом у Димитріївській церкві у с. Лосинці Турківського району. „Сьогодні добиратися до вашого села було важко, бо довелося долати 140 км засніженої дороги, але я радий, що приїхав сюди. Я дуже втішений тим, що ця одна з найвіддаленіших карпатська парафія Львівської єпархії проводить здорове церковне життя і показує іншим приклад духовної єдності і християнського подвигу в складних умовах. За це особлива подяка вашим обом священикам та церковному старості. Сподіваюся, що ви і надалі в терпінні і смиренні будете духовно зростати і збагачуватися євангельськими чеснотами".
Прес-служба Львівської єпархії
