Кричів - райцентр Могилівської області, стоїть на Дніпрі (ага, наш Дніпро тече і в Білорусі :о)). 28 тисяч жителів.

Насправді ні в який Кричів я не збиралася. Я хотіла потрапити в Овруч - і додому. А так як таким маршрутом їхав з Моски уазик Петтіфоггера, я залюбки погодилась скласти йому компанію.

Ми навіть зайчиків білоруських з собою не взяли (хоча дома ще з травня лежала чимала сума) - думали проїхати Білорусь транзитом за кілька годин. (В результаті потім кусали лікті, бо вкусити щось інше, приміром, сендвіч чи сочник, не могли - продавщиці кафе і магазинів відмовлялись продати нам їжу навіть за бакси і євро. А банкоматів в окрузі взагалі не було. Ех. :о) 

Але це буде пізніше, а поки що подорож Білоруссю лише починається - і Петіффоггер не має ніц проти на моє скавуління при вигляді вказівника: "Дворец князя Г. Потёмкина".

Дорогою минаємо колишню замкову гору з освіченням жителів в коханні до рідного міста, виконаним з квітів. По сусідству ще одна гора, там замку нема, там повно дерев'яних і якихось недружніх гномів. Нарешті, зупинка "Лікарня" і потрібна нам споруда напроти. В жовтенькому, щойно відреставрованому нео-готичному палаці, що трохи нагадує маєток з волинської Новосілки під Старокостянтиновим, розмістилося міське дререло культури, плутане і розгалужене (див. схему поруч). Тут з лютого 2008 р. квартирують музеї - краєзнавчий, матері і вишивки (в таку рань ці типові заклади райцентрівської культури ще закриті) - і загс. Планують ще й ресторан і міні-готель облаштувати.

Відновлення палацу тривало понад 20 років. Під час реставрації начебто було відновлено старовинні меблі - за знайденими ескізами (з оригіналів збереглися лише крісло та диван). Я тишком заглянула в кілька кабінетів, нічого ТАКОГО не побачила. Явно не туди заглядала.

Було також відновлено зимовий сад у палаці, висаджено парк навколо будівлі на 150 дерев.

Палац зводив у 1778-1787 рр. архітектор Іван Старов у модному в кінці XVIII ст. класицистичному стилі. Навколо будівлі (сама вона схожа у плані на літеру Е) відомим садоводом В.Гульдом було облаштовано 10-гектарний ландшафтний парк, збудовані конюшні. 19 січня 1787 року сюди прибула імператриця Катерина ІІ, на честь якої в палаці дали обід, влаштували ілюмінацію і посадили на березі річки дуб.

Невдовзі по тому Григорій Потьомкін облаштувався в Криму, а Кричів перейшов до Яна Голинського. Палац сильно постраждав від пожежі Кричева в 1840-ві роки, пізніше був відбудований з деякими змінами за модою того часу: зник класицистичний декор вікон і чотирьохколонний портик з балконом над входом, з'явилися срільчасті сандрики на вікнах другого поверху (не збереглися). Саме з часів перебудови походить існуючий нині нео-готичний ризаліт з пілонами і кутові міні-башточки. Стилізована під єгипетські піраміди брама з'явилася в середині ХІХ ст.

В радянські часи в палаці були педучилище, школа, інтернат... В настідок від палацу лишилися голі стіни, дах в дірках і понівечений декор.

В 2003 р. палац Потьомкіна в кричеві включили в Державний список історико-культурних цінностей.