Карта

Координати: 48°59′38″ пн. ш. 24°11′40″ сх. д.

Він був просто Брошнів, він був Прошнів, тепер цей населенний пункт (5,7 т.ж.) має подвійну назву, як шляхетське прізвище: Брошнів-Осада. Це щоб з сусіднім селом, просто собі Брошневим, не плутали. Виглядає містечком, вважається селищем: вздовж траси на Стрий проживає близько 6 тисяч бойків. Живуть, працюють на лісопереробному заводі (ТОВ "Кроно-Україна"), торгують, навчаються (в Брошневі-Осаді діють ПТУ і школа мистецтв ім. В.Івасюка).

В далекі часи Брошнів-Осада був селом, та ще й поділеним між численними господарями з місцевої дрібної шляхти. В XVIII ст. їхні майнові права були зв'язані в такий тугий клубок, що піди розберись, де чя вишня, де чий наділ. Станом на 1793 р. в села налічувалось відразу 10 власників, серед яких були й єзуїти, василіани, домініканці і бернардини. Монаша навала.

Ще в міжвоєнні часи (1918-1939) тут мешкала 51 (!) родина отих колишніх збіднілих власників поселення.

Катавасія власників трохи вгомонилася лише в 1860 р. - тоді Брошнів за документами був власністю Ігнація Анджеєвського, а на початку ХХ ст. ним став доктор Юліан Майсельс (Julian Meisels).

До Брошнева маю власний інтерес. Відомо, що в 1651 р. під час зборів місцевої шляхти числились тут Федько і Стефан Брошньовскі (Fedko i Stepan Broszniowscy). Моя бабуся - уроджена Брожсньовська, це майже точне влучення.

В 1864 р. село пережило потом: води Лімниці, Чечви і Дуби затопили Брошнів. В кінці ХІХ ст. в поселенні діяла трикотажна фабрика і велетенські тартаки Долинської Акціонерної Спілки "Глесінгер" ("Glesinger"). Спілка вибудовала власну вузькоколійку, що бігла долиною Лімниці, а в сусідніх Креховичах відкрила рафінерію (очищувальний цех) нафти і масла. Збільшення населення викликало потребу в будівництві власного костелу (до того католики Брошнева відвідували храм в Рожнятові). Правда, будівництву противились жителі Крехович, які хотіли, щоб храм стояв на давньому костелищі поблизу їхньої залізничної станції. Тим часом в 1900 р. заклали фундамент каплиці в Брошневі, в 1901 р. її звели з дерева на кошти князя Казиміра Любомирського і керівництва парових тартаків з Креховичів.

Далі вибухнула війна, повноцінний костел так і не побудували. В селі Голинь (Holyn, зараз Калуський район), щоправда, в 1914 р. звели ще одну дерев'яну капличку.

Вже в 1917 р. Юлія Марковська подарувала під майбутню парафію свій дім з господарськими приміщеннями. Та парафію було засновано аж в 1935 р. В 1937 р. каплицю було або перебудовано, або зведено нову, більшу (виходячи з фото, каплиця була чимала). На ці роботи дирекція лісництва передала 3000 злотих. Цього не вистачало: святиня була скромною, ще й в боргах. Після війни певна часть майна з каплички була вивезена в польське Ясло (де половина речей й пропала). Каплицю перетворили на продуктовий склад, а в 1950-1962 р. взагалі розібрали. Матеріал, швидше за все, пішов на будівництво клубу в Брошневі, а на місці каплиці в 1970-х звели пошту.  

В часи Другої світової війни на брошнівських підприємствах (тартак, майстерня з виготовлення двигунів для літаків, будівельні підприємства) працювало близько 1340 робітників.