English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Псари. Садиба Рея

Палац в Псарах в 1938 р. (зараз село приозерне Рогатинського району)

Палац в Псарах в 1938 р.


Розкішний палац в Приозерному-Псарах. Фото - Ігор Скальський.

Розкішний палац в Приозерному-Псарах. Фото - Ігор Скальський.

Карта

Координати: 49°24′54″ пн. ш. 24°28′04″ сх. д.

Моя стаття про Приозерне і Ко.

 

Це місце варто побачити якомога швидше - якщо ви тут ще не були, то вже можете й не побувати. Палац в Приозерному (колишніх Псарах) - ганебний приклад того, як охороняються в Україні пам'ятки архітектури державного значення. На початку червня 2008 р. одна з найгарніших садиб Галичини пішла з молотка.

 

УПЦ КП, в руках якої комплекс був з 2005 р., просила за нього спочатку півмільйона доларів, в результаті продала за 350 тисяч гривень (це за паперами). Покупці – фізичні особи, більше про них на разі невідомо. А місцеві журналісти вже називають владику Іоасафа успішним рейдером. Хоча пам’ятку архітектури національного значення продавати банально заборонено законом.

Влада її владиці й не продавала – вона садибу попу… подарувала. Разом з парком площею в 30 га. А вже владика цим щедрим даром розпорядився за власними бажаннями.

Те, що нові власники понівеченого монахами палацу туристам будуть навряд чи раді - зрозуміло. Україна втратила цікавий об'єкт для відвідування. Якась приватна особа набула цікавий об'єкт для проживання. Вуаля.


 Хто-хто в теремку живе? Монахи! Блін.

Палац в Приозерному (Псарах) 1938 р.

Палац в 1938 р.

Моя стаття про Псари і Ко.

 

Сюди я потрапила 15 травня 2005 року завдяки Ігорю Скальському, який відкрив для себе це розкішне місце за кілька тижднів до того. Хоча фото палацу я побачила ще в 2001 році в рекламному буклетику про Прикарпаття. Та що поробиш з глянцевим папірцем, коли ніяких координат "садиби Рея" немає?

Хтозна, можливо, автор путівника чекав на перейменування населенного пункту, в якому знаходилася садиба? Колись це село, що ховається в кількох кілометрах від траси Рогатин-Львів, називалося Псари. За совєтів такі "псячі" асоціації комусь не сподобались, і населенний пункт перейменували на Приозерне. Озеро там і правда є. Сама не бачила, але надзвичайний жаб'ячий галас, який я спочатку сприйняла за шум якогось гігантського бульдозеру або оркестру бензопил, підтверджував право Приозерного носити саме таку назву.

В другій половині XVIII ст. Псарами володів Юзеф Яблоновський, який передав маєток у спадок своїй дочці від другого шлюбу Урсулі (народилася в 1779р.), дружині Вінцента Глоговського, придворного короля Станіслава Августа. Їх син Станіслав, не маючи дітей, відписав Псари брату Людвіку, а той, в свою чергу, - дочці від другого шлюбу Вільгельміні (1849-1907), дружині графа Станіслава Рея (1833-1873). О! Нарешті прозвучало епохальне для Приозерного прізвище! 

Коли Вільгельміна померла, Псари дісталися її онукам Станіславу Костці (1894-1971) і Людвіку (1896-1978). Брати поділили спадок між собою - і Псари дісталися Людвіку Рею.

Знали б ви, як шкода було потрапити в казковий романтичний палац майже вночі, близько 10-ї години вечора! Та сталося як сталося. Буде привід ще раз відвідати садибу Рея. :)

Трохи про історію споруди.
Без магнатів Потоцьких, власників обширних угідь на Західній Україні, тут не обійшлося. Той самий Людвік Рей, ім'я якого зберігає палац і котрого я вже згадувала вище, був представником однієї з гілок цього могутнього польського роду. Шляхтич на поганий фінансовий стан не нарікав, мав будинок в Парижі, а влітку полюбляв навідуватися до родинних пенатів на Рогатинщині.

Тут теж бідністю й не пахло: величезний, повний екзотів, парк ховав чималий палацовий ансамбль, що складався з величної в'їздної брами, фантазійного палацу, флігеля (для прислуги, напевно?), зерносховища та - ну як же без цього! - конюшні. Первісний палацовий комплекс виник в Псарах в другій половині XVIII ст. і був типовим дітищем епохи - класицистичним. З колонадою, портиком - все як слід. Вже на 1880 рік ця споруда, зведена з дерева та (гм. Це не мої слова. Так пише Р. Афтаназі!) глини не надавалася до нормального життя. Старий палац розібрали, а новий графиня Вільгельміна почала зводити ще за існування будинку-старця. Спроектував нову садибу відомий львівський архітектор Юліан Захаревич (в польських джерелах його названо Julian Oktawian Lwigrod-Zacharjewicz). Будівництво садиби в еклектичному стилі завершили в 1882 р.

Ще й зараз прослідковується підїздна дорога до садиби, обсаджена столітніми липами. Ставки обабіч дороги, знову ж таки, не завжди були гуртожитками для жаб. Тут гості вельможного Рея каталися на човниках, слухаючи концерти духової музики (оркестр запрошували у парк щонеділі).

Палац - вау. Щось таке я б хотіла собі, якщо не вдастся провести експропріацію кам'янецької віли Дембіцького (зараз Палац дитячої творчості). Єдине, чого не вистачає цьому нагромадженню башточок та кімнат, то це історичності. Такої, щоб справжня, древня, відмічена тавром творчості відомого архітектора... Зате як гарно вийшло в невідомого будівничого!

Аксакал палацового комплексу - в'їздна брама (1822). Десь тоді ж в парку посаджено платан. Його гігантська крона дарує палацу затінок й дотепер. Коли ж зведено сам палац, якому так личить його бароково-ренесансний стиль, мені невідомо. Правдоподібно, це сталося в другій половині ХІХ століття.

В путівнику-карті "Рогатин" (Тернопіль, "Наш світ") розповідається про те, що в'їздний проїзд в палаці колись був наскрізним, але в 1970 році його замурували - тут було вибрано місце для встановлення пам'ятника Леніну, століття якого якраз відзначалося того року.

Це не єдина жертва, яку палац змушений був офірувати на вівтар нової системи. Вересень 1939-го став переломним в житті Західної України, Рогатинщини, Псарів і самого господаря садиби - Рея. Теплі залишки літа заколихували гостей в їх затишних спальнях другого поверху. Знали б вони, що попереду війна...

Як не дивно, "несвідомі" селяни врятували життят свого "поневолювача": Рею вдалося емігрувати до Франції. Певно, він до самої смерті згадував свій покутський рай, бо, каже путівник, не так давно в приозерне приїхав спадкоємець магната, правнук.

Шкода, що не виникло в онука бажання зайнятися реставрацією маєтку. Бо чого-чого, а капітального ремонту палац потребує. За радянської влади з замкоподібної споруди знущались як могли: тут навіть влаштували колгоспний свинарник (!!!). Бідні пацятка царапали ратичками паркетну підлогу, гасаючи по вестибюлях і палацовій капличці та спускаючись парадними сходами у парк.

Певно, тварин пожаліли, виселили - а на місце свинок в'їхали божевільні. А у 1955р. в палаці оселилися студенти Рогатинського зооветеринарного комплексу.

Нові часи теж не відзначаються ласкою до палацу. Садибу передали УПЦ Київського патріархату, в ній до серпня 2004 року діяв жіночий монастир пізніше в будинку поволі йшла "реконструкція". Я ще встигла побачити в травні 2005 року ліфт, яким з цокольного приміщення подавали нагору гарячі блюда, розкішну дерев'яну раму дверей, старі сходи. Більше в палаці не лишилося ні-чо-го. Все розікрали та спаплюжили. Вночі підніматися на другий поверх в повній темряві було особливо лячно: під ногами раз у раз виникали провалля: підлога обвалилася, легко собі зламати карк.

І що буде далі? А нічого. Прегарний витвір позаминулого століття cпочатку перетворився на мало кому потрібні чернечі келії. Приклади "турботи" кліру про унікальні палаци вже маємо: погляньте на нео-готичне диво в Червоному на Житомирщині. Православ'я турбує на естетика, а власна мошна. Саме тому палац влітку 2008 року незаконно продали приватним особам. А спочатку планувалося тут розмістити єпархіальне училище, яке б випускало регентів та псаломщиків. Маю надію, жаб'ячий хор буде все ж голоснішим за співи олухів від релігії.
Що подивитись неподалік: Чесники, Рогатин, Бережани, Чортова скеля, П'ятничани.




Салон палацу в Псарах (Приозерному). 1938 р.

Салон палацу. 1938 р.


Псари, 1900 р.

Псари, 1900 р.


Садиба Реїв-Потоцьких в Псарах (Приозерне) 1908 р.
Psary (Ukraina) palac

Два фото з 1908 р.


Фото - І.Скальський A palace in Pryozerne, Ukraine

Фото - І.Скальський


Фото - І.Скальський A palace in Pryozerne, Ukraine

Це фото мені подобається найбільше


Флігель. І.Скальський

Флігель. І.Скальський


В'їздна брама. 1938 р.

В'їздна брама. 1938 р.


Я фотографувала стару підлогу

Я фотографувала стару підлогу


Отаким я побачила палац

Отаким я побачила палац


Psary (Pryozerne), Western Ukraine

Останнє моє фото


Вільгельміна з Глоговських Рей.

Вільгельміна з Глоговських Рей.


Надгробок Вільгельміни Рей.

Надгробок Вільгельміни Рей.


Графиня Цецилія з Потоцьких Рей на фоні каплиці. 1938.

Графиня Цецилія з Потоцьких Рей на фоні каплиці. 1938.


Шпихлір з XVIII ст.

Шпихлір з XVIII ст.

© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник