Процитую ще Сергія Федака:
"Коли ж після Віденського арбітражу 2 листопада 1938 р. Ужгород відійшов до Угорщини, Перечин лишився у Карпатській Україні. Тому сюди було перевезено багато майна з Ужгорода, зокрема й пам’ятник Т. Масарику, пізніше він потрапив до Чехословачини і там був переплавлений комуністичними властями. Також до Перечина з Ужгорода перенесено вчительську семінарію, яка розмістилася у приміщенні місцевої «Просвіти», на місці, де тепер ресторану «Перечин».
У березні 1939 р. і Перечин окупували війська генерала Горті. У травні 1942 р. у приміщенні міської школи і казарм влаштовано тюрму, де утримувалося 600 ув’язнених. На осінь 1944 р. у Перечині було 7 торгових точок, 2 школи, 1 медпункт.
27 жовтня 1944 р. Перечин зайняли совєтські війська. Поки ситуація на кордоні була непевна, через село пройшли тисячі возів з утікачами – східняками, галичанами та й закарпатцями, які втікали на Захід від совєтського режиму. 1945-47 р. у районі діяла підпільна організація ОУН–УПА у складі 44 осіб. Очолював їх К. Лисенко на псевдо Писанко, розстріляний 1950 р."
У 1997 р. в центрі Перечина з'явилася каплиця з привезенною з Словаччини статуєю богоматері. 5 червня 1999 р. Перечин відзначав своє 600-річчя.