English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Лікіцари

Василівська церква в Лікіцарах. 25.02.07

Василівська церква в Лікіцарах. 25.02.07


 Це прекрасно і страшно водночас.

Карта

 

Це – глуш, така глуш, що всі ваші уявлення про глибоку провінційність необхідно перемножити на триста — і от тоді це буде схоже на село Лікіцари. Село високо в горах, до нього на картах навіть і дороги немає – хоча асфальтований серпантин веде мальовничими ущелинами та лісом кудись вперед і трішечки вверх. Ось дорога навіть ділиться навпіл — в бік відходить шлях до полонини Руна. Вона ж – Рівна.

В церкві Лікіцар.

5 кілометрів, які обіцяв вказівник в Туричках (Перечинський район) до Лікіцар, розтягуються (принаймні суб’єктивно) до 10, 15, дорога все тягнеться, і вздовж неї цієї неймовірно теплої зими лежить сніг — тут СПРАВДІ високо.

Ось і новенький вказівник. Лікіцари. Щось з румунської, здається, «торговиця», хоча звідки в цьому майже-словацько-майже-угорському краю румуни? Хто знає.

Руїни, справжі – праворуч, біля потічка. Колись були, кажуть, ферми. Два з половиною десятки хат. На жодній немає навіть телевізійної антени. Ти вже розумієш, що село маленьке, але ще не втямлюєш, НАСКІЛЬКИ. Для цього треба зайти зараз, недільним ранком, в храм, заради якого сюди й їхали – і побачити всю паству, яка зібралася. ТРИ чоловіка. Дідусь, що завбачливо залишив свою кепку на гачку при дверях старенької церкви, і дві бабусі, що жалібними голосами підтягують щось православне за молодим попом.

 

Полонина Руна. Або Рівна.

І от тут ти розумієш: ти присутня при агонії села. Одне з восьми гірських сіл Перечинщини, Лікіцари перетворюються на привид. Офіційна статистика стверджує, що тут проживає 54 чоловіка. На листопад 2006 року дані були інші: трохи більше 20. Скільки зараз, сказати важко. Уявляєте? Всього ДВАДЦЯТЬ жителів. І 26 хат. Напроти церкви – порожня жовта споруда. Колишня школа. Збудована не з дерева, не з каменю – тут як будматеріал використовують таку своєрідну цеглу з глини. Здавна так. Тут колись і школа була! Якщо й лишилися в селі діти зараз, на навчання їх возить шкільний автобус – до Турїх Реметів чи Перечина, чи ще кудись. Ще раз на тиждень сюди завозять хліб. Вгадайте з трьох разів, чи є в селі Лікіцари, скажімо, кафе? Чи бар? Ха! Пошти теж немає – є в Туричках, вони при трасі, вони зна-а-ачно більші.

Хоча зараз в Лікіцарах будуть починають будувати щось готельно-рекреаційне. Може, це врятує Лікіцари від вже-такої-близької смерті? Може, тут, як і в часи, коли назви сіл лише придумувалися, знову будуть чимось торгувати? А де торгівля – там і життя.  

Торгувати можна не лише ж привозним - тут, як повідомляють деякі сайти, проживають майстри-умільці: вишивальниця-ткаля К.П. Качур та автор пластики з коренів Маринчак М.Ю.


 Церква Василя

Якщо придивитися, на дзвіниці помітно цифри "1920"

Досить про сумне, давайте про високе. Про церкву св. Василя з XVIII ст.

 

Місце під дерев'яну двозрубну церкву давні жителі Лікіцар (а судячи зі стилю будівлі, це були лемки) вибрали напрочуд вдале: в центрі поселення, на горбку. Гарне місце. Храм, оточений невеликим цвинтарем, видно майже з кожної точки малесенького села.

Дата, яку повідовляє охоронна таблиця (1748), не є остаточною і єдиною: навіть на самому храмі є ще дві цифри: 1930 (на вкритій бляхою, а не гонтом, дзвіниці) і 1980. Ймовірно, тоді відбувалися ремонти храму. Як і в тому-ж таки відбитому на міді тисяча сімсот сорок восьмому: є припущення, що храм виник на початку XVIII століття, а вже в середині століття набув знайомого й зараз вигляду.

Церква колись належала ченцям-василіанам. Зараз - селу.

Від тієї прото-церкви до сьогодні збереглися зруби стін та шатрові завершення верхів над навою, бабинцем та східним об'ємом. Зведено святиню з ялинових брусів без жодного цвяха. Кутові з'єднання виконані вирубками в простий замок з двобічним вирізом з потаємним прямим шипом.

Церква невеличка, компактна. всередині тісна-претісна: більше двох десятків віруючих там навряд чи поміститься з комфортом. Інші могли зачекати надворі: тим більш, по всьому периметру Василівської церкви проходить піддашшя, а також профільований карниз з цільного брусу. Підлога в храмі з рваних плит пісковику.

Під високим дахом церкви ховаються шатрові перекриття з заломами. Над бабинцем перекриття пласке. Звичайно ж - саме з бабинцю виростає невисока декоративна вежа з барочним дахом. До речі, ще в 2002 р. тодішній голова ОДА наказав зняти з церкви бляху та повернути храму його первісний вигляд. Його б молитвами...

Мініатюрна ж каркасна дзвіниця під яскраво-червоним дахом знаходиться на північний схід від святині.


 Ще картинки:


Лікіцари, Likičar, Likicary, Kuruczvár...



Лікіцари, Likičar, Likicary, Kuruczvár...



© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник