Ізмаїл певний час був під Румунією.

Населення:  84 800 (2001)

Телефонний код: 048 41

Карта міста

Карта

Місто-порт на Дунаї з поліетнічним населенням: тут живуть росіяни, українці, болгари та молдавани та представники ще кількох десятків національностей. І історія в міста теж багатонаціональна: початок Ізмаїлу поклала давньогрецька торгова факторія Антіфіла. З часом її зайняли римляни і переіменували на Сморніс. Слов’янські племена угличів, які оселились тут в ІХ ст., назвали місто Сміл (Сініл). Місто входило до Галицько-Волинської держави, аж поки в XIV ст. не потрапило під юрисдикцію Молдавського князівства. З 1538 р. тут протягом 274 років заправляли турки, вони ж і збудували в Сінілі фортецю, а місто перейменували на Ішмасль («почуй, Боже»).

Кінець XVIII століття — час виснажливих російсько-турецьких воєн. Ізмаїл дістався імперії Романових лише після війни 1806-1812 рр. Вже в 1813 р. тут врочисто відкривають російський порт, який невдовзі потіснить сусідів-конкурентів у Аккермані та Рені. В Бесарабію потягнулися переселенці-колоністи, яких чекали обіцяні царем пільги та свобода віросповідання. Та Кримська війна внесла в царські плани свої корективи: місто знову потрапляє до Порти, аж поки знову не увійде до Російської імперії в 1877р. І знову ненадовго: з 1918 по 1940р. ця територія була складовою Румунії. Така часта зміна держав пояснюється просто: саме в Ізмаїлі зходилися торгові шляхи з Галацу, Хотина, Бендер і Кілі.

В радянські часи ізмаїльський порт став одним з найбільших на Дунаї. На жаль, від легендарної фортеці, яку штурмом брали війська О.Суворова в 1790р., зараз майже нічого не лишилося: за мирним договором 1856р. її підірвали. На території форпосту зараз розташована мечеть XVI ст., де працює діорама штурму Ізмаїла.

Славні часи... Суворов надіслав туркам ультиматум: "Я з військами сюди прибув. 24 години на роздуми про здачу — воля, перший мій постріл — вже неволя, штурм — смерть". На що командувач гарнізону Айдозлі-Мехмет відповів: «Скоріше Дунай зупиниться в своїй течії і небо впаде на землю, ніж підкориться Ізмаїл». Він був впевнений: твердиня, укріплена французькими та німецькими військовими інженерами,  вистоїть. На 11 бастіонах чатували 260 гармат. Гарнізон складався з 35 000 воїнів. Суворівські вояки захопили фортецю за один день, і в цьому їм допомогли козаки під командуванням отамана Антона Головатого, які першими увірвалися в твердиню. До речі, в наступному штурмі Ізмаїлу в 1808р. брав участь автор «Енеїди» Іван Котляревський. А ще тут бував в 1821р. О. Пушкін — шукав могилу Овідія, оглядав руїни фортеці та гарнізонну церкву, а потім написав про місто:

«Сия пустынная страна
священна для души поэта.
Она Державиным воспета
и славой русскою полна».

В 1891р. тут записував бесарабський фольклор Максим Горький, а наступного року в Ізмаїл приїхав Михайло Коцюбинський, який пізніше напише збірку «Бесарабські оповідання». 1897р. — візит в Ізмаїл письменника В. Короленко. 

В Ізмаїлі працюють музей О. Суворова, філіал Одеського краєзнавчого музею, філіал одеської картинної галереї, Будинок художника. Туристів чекають готелі «Дунай», «Грін Холл», «Ізмаїл», «Гостинний Двір» та «Фієста».