Я не мала на такі лови часу. Я заглядала в шпаринку в дверях. Всередині було навдивовижу ясно(при такому масюсінькому віконечку!) та по-лютеранські спартансько. Стеля була вище від мого папарацнутого вуайєризму. На жаль. Треба буде повторити - та вже з ключами та пастором. І таки вдалося це зробити в серпні 2007 року - завдяки люб'язній допомозі киян Влада та Ольги! Спосіб проникнення в храмвиявився далеко не такий складний та плутаний, як і герб Четфалви. Храм було просто відчинено. І нам навіть дозволили пофотографувати. :о)

Отже, стеля. Зроблена з дерева та розбита на квадрати-кессони, в кожному з яких - стилізований рослинний орнамент. В наві стелю розписав невідомий майстер в 1753-му, а над хорами - в 1773 році. Про це сказано там же, в кессонах. Якщо датування церкви базується лише на часі розпису стелі - це трохи несерйозно. Скажімо, не один угорський сайт називають зовсім інші цифри: приміром, 1400 рік.

А якщо знаєте ще й угорську мову, можете прочитати про Четфалву і її храми на цій сторінці.

Знадвору роздивитися об'єкт нескладно. Подвір'я, заросле високою травою, кам'яна доріжка до дзвіниці, обсаджена яскравими квітами. О, а я ж ще про дзвіницю нічого не сказала!

Зовсім поруч з реформаторським храмом стоїть новітнє архітектурне диво. Готика і тут дається взнаки в стрільчастих формах будівлі, в легкій високій дзвіниці (поки що без язика: дзвони ще не повішали).

Храм Святого Духа будувався з 1998 по 2001 роки, його було освячено в 2001 році. Будували і оздоблювали його місцеві майстри: закарпатці вправні будівничі.

Використовують святиню по черзі місцеві греко- та римо-католики (францисканці з Виноградова та о. Альберт Надор). Сварок між ними немає - і це гарно демонструє інтер'єр костелу-церкви: з боків вівтарної частини - вишуканих кольорів іконостас, а посередині - розкішне різбленне розп'яття. Виноградна лоза пнеться від сонму святих у підніжжя Древа життя вгору, до голуба в ореолі, символу святого духа. Гарно. Зі смаком.

Взагалі, з деревом тут вміють працювати. Свічники, казальня, чаші під святу воду - все це зроблено з дерева, і зроблено шедеврально. Якщо в екстер'єрі бал править готика, то всередині храму згадуєш про модерн і бароко: манірні вихиляси кручених форм, рослинні орнаменти і мотиви. Пафос, який і має бути в релігійному центрі поселення, присутній -але який світлий і вишуканий пафос! Не сваріться, але, як на мене, це самий еротичний сучасний храм, який тільки бачила в Україні. Сподобалось.