Карта
Координати: 48°40′53″ пн. ш.24°32′38″ сх. д.
Понад 3 тис. мешканців.
Все красиве і цікаве - воно не при трасі, а південніше, ближче до гір. Це якраз той хвіст, котрий за народною етимологією і дав назву поселенню - хвіст став з часом Гвізд. Тому звертайте, звертайте вглиб - поворот біля будинку культури, побачите. Далі тільки вперед. Не обмежуйтесь першою-ліпшою дерев'яною - першою ліпшою буде Миколаївська з 1820 р. Ну, таке собі - жовто-синя бляха куполів, на стінах євробрус і бляха. Тут не так зовнішність храму цікава, як його історія - бо коли споруду почали зводити у 1812 р., це мав бути костел, гроші на котрий дали польські родини з Млинків. Та будівництво припинили, так і не закінчивши. Тоді греко-католики Гвозда викупили ділянку - і добудували собі церкву. Так і стоїть ліворуч від дороги, на горбочку.
Далі ліворуч буде помпезна і не дуже красива мурована греко-католицька Преображенська церква. Перед входом - скульптурна група: Христос і ще два якихось чоловіки. Там я не виходила - якраз була недільна служба, повно народу, а на фотоапарат селяни завжди реагують дуже нервово. Не зупиняйтесь і ви- найцікавіше все ще попереду.
О. Ось і вона, і теж ліворуч. Пам'ятка архітектури національного значення. Греко-католицька Успенська церква стоїть тут з XVIII ст. - чи то її звели у 1739 р., чи то у 1793 р., століття ж одне, а в другому випадку могли просто цифри місцями переставити. Бо на надпоріжнику бабинця, там де намальована солодкава богоматір, теж вирізьблена дата "1739". Можливо, в останні роки XVIII ст. звели дерев'яну триярусну дзвіницю церкви.
За сільською легендою, не підкріпленою абсолютно нічим, храм перенесли сюди з Манявського скиту.
В радянський час у храмі хотіли зробити музей, але селяни не дали - церкву так і не закрили. Зате фактично зачинили в наш час - після спорудження великої мурованої Преображенської церкви у 2012 р. про стару мініатюрну красуню трохи забули. Хоча... На той час вона красунею і не була - ґонт на дахах і дерев'яні стіни маємо лише з весни 2017 р., коли для реставрації святині запросили косівських ґонтарів. Кажуть, ґонт прибивали до бляшаних куполів - значить, прогнила вже зсередини :(.
Село не хотіло ґонту. Коли прийшов час ремонтувати пам'ятку, село мріяло про блискучу бляху = щоб красиво і щоб уфолюдкам у космосі страшно було. Переконав громаду священик Іван Гедзик. Таких би священиків - та в тисячу разів більше. може, українська спадщина і мала б шанс на життя.
Що ще про село знаю? З 1896 р. тут активно працювала "Просвіта", яку заснував тогочасний парох Платон Січинський. Товариство нараховувало 56 членів. Відновив "Просвіту" у березні 1989 р. один з її колишніх членів, вчитель математики Іван Гаврилюк.
24 грудня 1989 р. у селі відкрили пам'ятник Тарасу Шевченку.
Є не дуже красива мурована православна Михайлівська церква (освячена в листопаді 2003 р.).
