Храм має прибудови з трьох боків східної частини, а до західної приєднано критий тамбур. Первісне готнове покриття замінили на дешеву бляху.

Якою церква була столітя тому, можна подивитися на архівній фотографії.

У вівтарі є запрестольна ікона з позолоченими ризами. В інтер'єрах зберігся масляний живопис ХХ ст. Зберігся різьблений позолочений іконостас і два пісмти роботи народного майстра В.І.Турчиняка. Сама я йце все не бачила - храм, не дивлячись на неділю, було зачинено.

Дерев'яна квадратова в плані двоярусна дзвіниця стоїть трохи східніше за храм. її стіни слугують виставковим майданчиком для дитячих малюнків - мило. Споруда походить з 1785 р., її ніхто нізвідки не перетаскував, відразу тут стояла. Дзвіниця має піддашшя на кронштейнах.

Літературний музей Марка Черемшини розташований в ошатній вілі в закопанському стилі при трасі. Теж був зачинений. Ну так вже якось вийшло.

До речі, письменник не жив в цьому будинку, а лише працював кілька років у адвокатській конторі домовласника. Марко Черемшина був тут адвокатським помічником - аж поки в 1912 р. не переїхав до Снятина. Господарем віли був керівник української радикальної партії, посол Віденського парламенту іі галицького Сейму Микола Лагодинський.