English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Флорівський монастир

Флорівський жіночий монастир
Флорівський жіночий монастир
Флорівський жіночий монастир

Флорівський жіночий монастир в Києві


 Развешивать тряпки под святыми вратами строго запрещено

Ноу коментс

Вознесенський Флорівський Монастир, що розмістився біля підніжжя київської Замкової гори, на брак туристів не жаліється. Маса груп, автобусів, прочан - все це вірні гроші.

Ботанічна назва комплексу - справді нечаста в наших краях, але ще більш дивною виглядає ситуація з подвійністю назви. Просто в 1712 р. в кляштор, який до того чи то ще з ХІІІ століття, чи з часів Сигізмунда ІІ Августа (1566 р., перша письмова згадка про обитель) називався Флора і Лавра (все одно ботаніка) прийшли монахині з закритого Вознесенського монастиря, який колись знаходився напроти Києво-Печерської лаври (там, де зараз арсенал Київської фортеці).

Саме польський король в грамоті, виданій київському воєводі Костянтину Костянтиновичу Острозькому закріпив за протопопом Яковом Гулькевичем право тримати старий монастир при церкві Флора і Лавра та чинити там службу за грецьким (православним) звичаєм.

Вознесенський собор кляштора було освячено в 1732 р. Інші храми (Воскресенський, Казанський, прицвинтарний Троїцький та двоповерховий трапезний Тихвинський на місці дерев'яного Флорівського), а також корпуса келій, зведені в ХІХ ст. (В 1811 р. обитель згоріла).


Триярусна дзвіниця монастиря з'явилася в першій половині XVIII ст., спочатку два її верхніх яруси були дерев'яними. Реконструйована в 1821 р.

З 1870 р. при кляшторі діяло училище для бідних дівчат, існували богадельня та лікарня на 10 ліжок. Всього на 1918 р. монастир мав 38 будівель.

Комплекс закрили в 1928 р., в 1934 р. зруйнували Троїцький храм 1857 року. З 1942 по 1960 роки монастир знову діяв. Після закриття деякі споруди використовувалися як цехи, а Воскресенський та трапезний храми - як майстерня для реставрації ікон.

 

Не дивлячись на те, що монастир жіночий, хватка в монашок міцна як в крем'яних мужиків. За архітектурний комплекс вони воювали з українською державою всі 1990-ті - і таки повернули собі церкву ікони Казанської богоматері. До цього часу судяться за старе кладовище на Замковій горі, де, на думку ігуменьї, збираються cfnfyscnb. Все їм мало...

Нє, ну держава теж молодець - в монастирі в радянські часи був протезний цех, в Казанській церкві - фабричний цех, а старе кладовище комлпексу, яке діяло ще в 1960-ті роки, було просто закатано під асфальт. Цех і зараз працює поблизу кляштору - і навіть це монашкам жахливо заважає. Як і нещасні тварини та якісь міфічні розвішані тряпки.

Такого неприємного відчуття в мене не залишав жоден монастирський комплекс України. (Просто в Почаєві я давненько не була).

 

 


 Ще фотографії


Дзвіниця комплексу.
На території монастиря.
Воскресенський храм.



Дзвіниця комплексу. На території монастиря. Воскресенський храм.



© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник