Орієнтир для бажаючих відвідати село - Жовтанці, а там вже недалеко.

В історію літератури Велике Колодно (до речі, відоме ще з 1550 року) увійшло під псевдонімом. Ярослав Гашек в своїй епопеї про хороброго вояку Швейка назвав село Климонтів. Чомусь. Хоча називалося воно в ті часи просто Клодно (Klodno). Туди Швейк направився в пошуках свого загубленого батальону та покинутої роти - і направився саме з сусідніх Жовтанців, де його ледь не звинуватили у дезертирстві.А далі йде опис села:

Хоч село було велике, там виявився лише один пристойний будинок – велика сільська школа, яку в цьому суто українському краю вибудувало галицьке крайове управління з метою посилення полонізації села.

Під час війни ця школа пройшла кілька етапів. Тут розміщувалися російські і австрійські штаби, а під час великих боїв, які вирішували долю Львова, гімнастичний зал було перетворено на операційну. Тут відрізали руки і ноги, здійснювали трепанацію черепів. Позаду школи, у шкільному саду, від вибуху крупнокаліберного снаряда залишилася велика вирва. В кутку саду стояла міцна груша, на одній з її гілок теліпався шматок перерізаної вірьовки, на якій ще недавно гойдався місцевий греко-католицький священик.

Ярослав Гашек не даремно й словом не згадав костел в Клодному-Климонтові. В часи Першої світової війни цього імпозантного храму просто ще не існувало.

Спорудили святиню аж в 1932 році. З виду не скажеш - виглядає значно старшим (що лише для жінок прокляття, а для пам'ятки цілком собі комплімент), лише форма дзвіниці виразно говорить про тридцяті роки.

Проект костелу був виконаний архітектором Альфредом Броневським. Кошти на будівництво та проект дали власники села, магнати Сапєги, що мешкали фактично по-сусідству, в Білці Шляхетській (зараз - Верхня Білка неподалік траси на Золочів

Храм було освячено в 1934 р. під титулом Воздвиження Хреста. Правилося тут лиш 10 років: в кінці війни храм закрили. В радянські часи в храмі був склад зерна та приміщення для сушіння сільгосппродукції - але розписи стін збереглися непогано. В 1992 р. костел трохи привели до пуття місцеві католики, та використовувати храм не стали.

До речі, Швейк міг бачити інший колодненський об'єкт: в 1860 р. тут було споруджено муровану каплицю. І не дивно: в селі було багато католиків, які належали до парафії в Жовтанцях. В 1906 р. навіть була утворена власна парафіяльна експозитура. а в 1920-х роках - самостійна парафія, чи не єдина сільська парафія, яка складалася всього з одного села.

Розписи заслуговують на кілька слів. Ну так, часи арт-нуво вже були позаду. Ну так, мода на художні стилі добиралася в Колодно так само довго, як джинси-банани в СРСР, але! Ці благородні, нереально гарні обличччя з велетенськими очима, цей провінційний трибьют Альфонсу Мусі і тому, що він започаткував - це торкається якихось струн всередині. Ці обличчя хочеться роздивитися і запам'ятати. Тим більш, доля храму незрозуміла, що з ним буде далі, скільки він ще простоїть над великим ставом - невідомо нікому. навіть ангелам з гігантськими очима.

За інформацією блогера Дяка, в листопаді 2009 р. в костелі в Великому Колодному йшла служба, вікна затягнені цератою.

Дякую подружжю Яворських (Львів) за те, що поділилися зі мною цією красою, та Ігорю Седельнику (теж Львів) за інформативну допомогу.