Карта
До райцентру близько 20 км.
Село з такою назвою мало б бути малою батьківщиною великих бунтівників, але Наливайко і Богдан-Зиновій, Бакунін і Кропоткін народилися не тут. Ну і що - в Неслухові все одно є чим зайнятися краєзнавцю.
Скоріше за все, це дуже старе поселення. "Скоріше за все" - тому що невідомо, коли саме виникло село з такою чарівною назвою. І скільки існував Неслухів, стільки існував тут оборонний двір - річ не така масштабна, як замок, але теж цілком собі фортифікована. Місце під двір вибрали прогнозовано підвищене і оточене мочарами, які зараз естетично перетворилися на елегійні (в листопаді принаймні :)) ставки.
З кінця XVIII ст. Неслухів належав родині Громницьких гербу Prawdicz. В Юзефа Алоїзія Громницького (помер в 1801 р.) і його дружини Ельжбєти Осмольської була дочка Антоніна (померла в 1836 р.), яка, одружившись з графом Андрієм Дідушицьким (1756-1831) в якості приданого отримала Неслухів і сусідній Ріпнів - загалом 750 га, цілком достатньо для молодої пари. :о).
Саме граф Дідушицький на місці старого оборонного двору звів теж двір, але більш сучасний і вже не оборонний. Маєток значно розширив син Андрія, Казимир Дідушицький (1812-1885), який, повернувшись додому після повстання 1831 р., готувався до шлюбу (в 1835 р.) з Розою Матковською гербу Sas. Саме в 1830-х палац підріс на один поверх і обріс двома крилами-прибудовами.
В такому вигляді маєток проіснував до 1891 р. - а тоді двір знову взялися реконструйовувати. Саме тоді восьмигранна невелика капличка з дахом-куполом була поєднана з головним об'ємом палацу - і перетворилася на своєрідну кутову башточку.
Після стільких перебудов двір набув вкрай асиметричного характеру - і є таким і зараз. Нагромадження об'ємів тут просто фантастичне - але, на жаль, не фотогенічне. В палаці розташовується Львівська дослідна станція садівництва Інституту садівництва - і садівники таки не зуміли вчасно спинитися, обсаджуючи споруду туями і кущами. Тепер палац виглядає з цієї зеленої завіси як партизан із засідки. Йому в кущах, певно, затишно, а от фотографу - не дуже. Вдалий ракурс - хіба з неба.
Як не було симетрії зовні, не слід було й шукати її всередині - понад 20 помешкань комплексу були різними за формою і за розмірами. Обставлені кімнати були досить скромно.
Відомо, що між подвійними стінами палацової бібліотеки під час повстання 1863 року переховували зброю. Дідушицьки, як бачимо, в повстаннях брали активну участь - так що назва села все-таки якось на характер власників вплинула. Це добре. :о).
