В 1964 році поселення на обох берегах Дінця об’єднуються під назвою Слов’яногірськ і отримують міський статус.
Сучасну назву місто носить з травня 2003 р.
З 1980 р. в місті діє Державний історико-архітектурний заповідник (вул. Заречна, 4, тел./ф. (06262) 55163), а ще — ландшафтний заказник «Гора Артема».
До складу Успенського монастиря входять церкви Миколаївська крейдяна і Преображенська (XVII ст., відновлені в ХІХ ст.), підземний хід (XVII ст.), Успенський собор, Покровська церква з дзвіницею, будинок настоятеля, келії, два павільони, стіни з баштами та інші будівлі (ХІХ ст.). Вище за течією річки збереглися залишки скиту з печерою відлюдника.
Відвідувачам монастиря слід детально продумати свій гардероб: затято-проросійські козаки, які стоять біля входу до комплексу, не пропускають всередину тих, хто, на їх дивну думку, вдягнутий неналежним чином.
Ще з початку ХХ ст. місто почало розвиватися як кліматичний курорт. Тут відпочивали І. Бунін, І. Рєпін, фольклорист І. Манжура. Поєднання чистого повітря соснових лісів і каскада крейдяних гір допомагає боротися з захворюваннями серцево-судинної системи, функціональними розладами нервової системи, хронічними захворюваннями органів дихання, залізодефіцитною анемією.
В місті працює національно-природний парк «Святі Гори» — природоохоронна, наукова інституція загальноукраїнського значення. На території парку зареєстровано 1008 видів вищих рослин, серед них 123 реліктових, 48 видів занесено до Червоної книги України, 12 — до Європейського Червоного списку. На території парку водяться дикі кабани, лисиці, вовки та ще 40 видів ссавців. Серед крейдяних скель гніздиться нечастий гість для Європи – пугач.