Тут надзвичайна природа. Високі мальовничі кручі над річкою Сіверський Донець, що поросли реліктовими соснами, оспівував не один поет та художник. Видатний російський письменник і драматург Антон Чехов одним з перших назвав цей край «Донецькою Швейцарією». Він писав:

«Место необыкновенно красивое и оригинальное: монастырь на берегу Донца, у подножья громадной белой скалы, на которой, теснясь и нависая друг над другом, громоздятся садики, дубы и вековые сосны. Кажется, что деревьям тесно на скале и что какая то сила выпирает их вверх и вверх… Сосны буквально висят в воздухе и того, и гляди, свалятся... Кукушки и соловьи не умолкают ни днем не ночью...»

Святогірськ, маленьке туристське містечко в Донецькій області, зачудовує симбіозом Природи і Людини. З одного боку Донця власне місто і численні турбази, з другого відкривається запаморочлива панорама Святогірського Успенського монастиря з Миколаївською церквою над урвищем крейдяної скелі. На сусідньому пагорбі застиг 22-метровий бетонний революціонер Артем (1927, скульптор Іван Кавалерідзе) як згадка про радянське минуле міста і часи, коли монастир використовували як санаторій, а один з його храмів — як танцювальний клуб.

В 1964 році поселення на обох берегах Дінця об’єднуються під назвою Слов’яногірськ і отримують міський статус.

Сучасну назву місто носить з травня 2003 р.

З 1980 р. в місті діє Державний історико-архітектурний заповідник (вул. Заречна, 4, тел./ф. (06262) 55163), а ще — ландшафтний заказник «Гора Артема».

До складу Успенського монастиря входять церкви Миколаївська крейдяна і Преображенська (XVII ст., відновлені в ХІХ ст.), підземний хід (XVII ст.), Успенський собор, Покровська церква з дзвіницею, будинок настоятеля, келії, два павільони, стіни з баштами та інші будівлі (ХІХ ст.). Вище за течією річки збереглися залишки скиту з печерою відлюдника.

Відвідувачам монастиря слід детально продумати свій гардероб: затято-проросійські козаки, які стоять біля входу до комплексу, не пропускають всередину тих, хто, на їх дивну думку, вдягнутий неналежним чином.

Ще з початку ХХ ст. місто почало розвиватися як кліматичний курорт. Тут відпочивали І. Бунін, І. Рєпін, фольклорист І. Манжура. Поєднання чистого повітря соснових лісів і каскада крейдяних гір допомагає боротися з захворюваннями серцево-судинної системи, функціональними розладами нервової системи, хронічними захворюваннями органів дихання, залізодефіцитною анемією.

В місті працює національно-природний парк «Святі Гори» — природоохоронна, наукова інституція загальноукраїнського значення. На території парку зареєстровано 1008 видів вищих рослин, серед них 123 реліктових, 48 видів занесено до Червоної книги України, 12 — до Європейського Червоного списку. На території парку водяться дикі кабани, лисиці, вовки та ще 40 видів ссавців. Серед крейдяних скель гніздиться нечастий гість для Європи – пугач.