Щоправда, імператору острів був відомий під іменем святого Георгія. І в слов’янських літописах Хортиця теж фігурувала під різними іменами: Хортич, Хорчик, Хіртиця, Кортицький, Ортинський чи Інстрський острів, нарешті, на карті венеційця А.Біанки в 1436 р. вперше зафіксовано: Хортиця.
Походження назви «Хортиця» — ринг для версій істориків, і переможця в цій битві ще немає. Чи то давньослов’янський бог Хорс позичив острову ім’я, чи серединне положення Хортиці відобразилося через тюркське слово «орта» («середній») — невідомо.
Хортиця — своєрідна Україна в мініатюрі. Ці 12 з половиною кілометрів суші містять всі ландшафтні зони країни: від степу і лісостепу до гір і пустель. З понад тисяч видів місцевих рослин є 105 ендемічних і 33 рідкісних. 12 видів хребцевих і 33 види безхребетних тварин занесено до Червоної книги України. З історією схоже. Хоча прославилася Хортиця в часи Запорізької Січі, на скелях острова, які піднімаються над Дніпром на 35-метрову висоту, знайдені поселення скіфів, сарматів, хозарів, кіммерійців, печенігів, половців та слов’ян. А у балці Велика Молодняга виявлено поселення доби палеоліту. Це, на хвилинку, 35 тисяч років тому. Справжній підручник історії у камені!
Що дивуватися: саме на Хортиці перетиналися сухопутні на водні торгові шляхи. На півночі знаходилася Крарійська, на півдні — Протолча переправи через Дніпро. Нижче починалися пороги, а отже, і дракари вікінгів, і козацькі чайки далі плисти не могли. Кордон. І для древніх греків, для яких це була крайня північ, теж, тільки сини Еллади подорожували з півдня на північ.
Про історію острова все знають, та мовчать кургани. Ще сто років тому їх нараховувалося 129, зараз древніх могильників залишилося менше. На Хортиці розташовувалися навіть древні астрономічні обсерваторії!
Ну і куди ж такому стратегічному місцю без оборони. Вже скіфи (VI-V ст. до н.е.) звели на скелі Совутиній першу фортецю. В часи Київської Русі острів був місцем збору руських дружин, що йшли воювати з кочівниками — про це свідчать літописи за 1103, 1190 і 1223 роки. Боротьба не завжди увінчувалася перемогами — понад сто років Хортиця була залежною від золотоординських ханів.
В кінці XV ст. запорожці звели своє укріплення-«засіку». Зручно: тут і оборонитися можна, і порибалити, і займатися бджолярством і скотарством в степовій та мисливством в лісовій частині Хортиці. Оспіваний в піснях Дмитро Байда-Вишневецький будує на Малій Хортиці замок у 1552-56 рр., звідки ходив на турецьку фортецю Іслам-Кермень. Хвацький Байда витримав на Хортиці осаду кримського хана Девлет-Гірея (1557), та посоромлений хан повернувся за рік з турецькими «колегами» — і Вишневецький змушений був залишити Хортицю, а укріплення острова були зруйновані. Вже багато років острів, де стояла фортеця, називають Байдою.
Козаки знову влаштували на Хортиці кіш у 1618-1620 рр. Звідси вирушали бити турків загони гетьмана І.Сулими. Острів бачив повстання гетьмана Тараса Трясила (1630), а з часів Хмельниччини і до зруйнування Січі (5 червня 1775) Хортиця була козацькою вотчиною.
Новий власник острова, князь Потьомкін, заклав на спустілій Хортиці сад, а потім повернув Хортицю в казну. 1796 р. адмірал де Рібас заснував тут корабельню і Царську пристань, з 1790 р. протягом 130 років на острові хазяйнували німці-колоністи. Гірко іронізував Тарас Шевченко: німець «на Січі... картопельку садить». Старе кладовище біля ЗОШ № 43 пам’ятає німецьких господарів Хортиці. Під час Громадянської війни Хортия стала полем бою між військами Врангеля та Червоною армією.
Останні років 50 острів збирає регалії та звання. З 1963 р. Хортицю визнано пам’яткою природи республіканського значення. З 1965 р. діє Державний історико-культурний заповідник. З 1994 р. Хортиця з прилеглими скелями та островами має статус Національного заповідника. Через 10 років тут починається будівництво історико-культурного комплексу «Запорозька Січ». Стилізоване козацьке містечко XVI-XVII століть вже встигло розпочати кінокар’єру: в 2007 р. на Хортиці російський режисер Володимир Бортко фільмував «Тараса Бульбу». В травні 2008 р. Хортиця приймала гостей фестивалю «Козацький острів». Шумів ярмарок народних ремесел, змагалися ковалі і гончарі, виступав кінний театр «Козацька залога».
Навіть якщо відроджена під час дійства Січ здається комусь не надто історично-достовірною, вона формує міф про Україну, сучасну і колишню. І міф цей — завзятий, вільний і сміливий. Такий, якими були запорізькі козаки.
