Карта
Приємне прикарпатське містечко (і давнє - відоме з 1441 р., коли воно було власністю Яна з Бучача). Населення - близько 8 тис. чоловік (у 1959 році було всього 2,3 тис. чоловік). До Івано-Франківська звідси всього 18 км.
Містечко пролітаєш на машині на одному подиху, ледве встигнувши помітити будиночок, схожий на ратушу, та попросити пригальмувати біля величезного як на поселення Маріацького (бо ж Марії присвячений) домініканського костелу з келіями.
Костел було зведено в 1742 р. До того був храм-попередник з 1691 р. - дерев'яний. Гроші на нього дала графиня Констанція з Трусколаських Потоцька, вдова великого підскарбія коронного Домініка Потоцького. Цей могутній рід володів Богородчанами ще з ІІ половини XV ст.
Вже в дерев'яному костелі у головному вівтарі знаходився образ коронованої діви Марії (на лівій руці - дитина, у правій - скіпетр), який віруючі вважали чудотворним. Розміри ікони - 110 на 76 см, вона написана на полотні. Прочани йшли і йшли в сподіваннях на диво, дерев'яного костелу було для всіх замало. В 1742 р. на гроші Станіслава Коссаковського, зятя згаданої вище Констанції, зводиться мурована святиня, в головний вівтар якої і переносять з шаною образ Мадонни.
Після того як Прикарпаття загарбав Радянський Союз, ікону в 1944 р. було вивезено з краю домініканцем Каетаном Косятим. 30 років образ переховували в кляшторі в польському (а колись - українському) місті Ярослав. З 1974 року вона зберігається в Корбелові (Кorbielow). Іронія долі: на 1941 р. планувалося велике свято на честь 250-річчя ікони, її мали коронувати папськими коронами. Не судилося - війна.
Палати духівництва та келії виникли дещо пізніше за храм - в 1762 р. В 1904 р. костел було реконструйовано. Храм сильно постраждав в часи Першої світової війни. Відбудова комплексу тривала в 1928-1933 рр.
Не так давно, у вересні 2016 р., в Корбелові виготовили копію "чудотворного" образу і відправили на Прикарпаття - на замовлення греко-католиків з Богородчан.
В середині ХІХ ст. Богородчани та околиця перейшли у власність графа Рудольфа Стадіона. В ті часи поселення, де проживало понад 4 600 чоловік (з них 43 % - євреї), було садибою староства.
