Церква ось за цими координатами.
Колись, задовго до 1981 року і Дністровського водосховища, десь тут було село Вишнева. Від похованого під каламутними дністровськими водами поселення довгий час лишалася хоча б назва: на березі запрацювала база відпочинку - тезка села. База все ще є, а от назви немає. Зараз це місце по сусідству з іншою базою відпочинку, "Вілією", - закрита для відвідувачів зона. Місце чи приватизував, чи якось по-іншому отримав одіозний Михайло Жар, головний рупор "русского мира" на Буковині, настоятель пафосного і потворного монастиря в Банченах. Зараз в корпусах екс-бази "Вишнева" живуть діти-сироти, підлітки-інваліди та хворі на СНІД, якими опікується банченський чоловічий монастир.
З 2013 р. на території стоїть дерев'яна церква св. Пантелеймона. Її за чотири місяці звели майстри з Румунії в традиційному для них, майстрів з Румунії, марамароському готизуючому стилі. Красуня, так. Але абсолютна чужа і Дністру, і Бесарабії. На наших землях будували по-іншому. Ну, але приватна захцянка, тут апелюй до патріотизму, не апелюй, вирішує смак замовника. А він у нього еклектичний (якщо взагалі є). В Банченах відгрохали тадж махал якийсь, більш схожий на московський храм Христа Спасателя (так, той, на місці котрого довго був басейн). В себе на подвір'ї у рідному селі Петрашівці у 2016 р. теж поставив приватну церквицю в румунському стилі. Напевно, ті ж майстри будували. В Петрашівці, щоправда, верх не спотворений про-московською золотою цибулинкою, яка на марамароському храмі виглядає ще смішніше, ніж сідло на корові. Ну, на Герцаївщині подібний храм ще таке, там все ж етнічно-румунські землі. Але над Дністром?!?
В храмове свято побачити гарнесеньку церквицю можуть всі - вхід тоді на базу відкритий. В інший час доведеться або вдовільнятися виглядом через бетонний паркан (скільки побачите - див. перше фото праворуч), або якось домовлятися. Мене пропустили, але директор закладу не відпускав мене ані на крок, ще й водив чомусь до "матушки", дозвіл котрої був отриманий заздалегідь по телефону - щоб підтвердила особисто. "Матушка" розмовляє все одно лише румунською і так і не зрозуміла, навіщо зі мною панькалися аж двічі. Більше всього після такого ескорту хотілося помитися - залишилося бридке липке відчуття.
Є ще третій спосіб побачити церкву - потрапити на територію "Вілії", а далі вибратися на пляж, звідти вже видно. Тільки от працює сусідня база не завжди.
Банчени - зло, яке сіє на Чернівеччині війну і ненависть. Навіть архітектуру власну відригує, хоче сусідську, іншу. Шкода людей, що ведуться на цю промосковську пропаганду.Але як там у їхніх священих книгах? "Так все не буде" (С).
