English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Trogir - Трогір
15 вересня 2008 року. Дива Трогіра.

15 вересня 2008 року. Дива Трогіра.


Італійський колорит

Італійський колорит: вузькі кам'яні вулиці, середземноморська дієта, дольче фар нієнте.


Італійці називали його Трау (Trau). Давні римляни - Трагуріум. Давні греки (чорт, його якось називали навіть давні греки!) - Трагуріон (Tragurion). Ми його знаємо як Трогір. В цього далмацького 10-тисячного міста (27 км від Спліта, до Шібеніка дещо більше) вже є теленьке місце в Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, а я б його ще й номінувала в який-небудь Список найзатишніщих міст Європи. Там кльово, в цьому Трогірі. Ех.

 

Я пишу ці рядки майже через 5 місяців після того, як побувала тут, тому щось з пам'яті неминуче витерлося, але спогади про фантастичну фотогенічність Трогіра підтверджують фотографії.

Завжди хочеться відшукувати якісь паралелі між Батьківщиною і місцями, де тобі сподобалося. спробую й тут. Як і в Кам'янці, старий центр Трогіра розташований на невеликому острові. Є ще, правда, острів побільше, і називається він Чіово. Ну і омиваються острови не каламутним Смотричем, а чистюсенькими водами Адріатики.

Як і в Кам'янці, переважна кількість населення міста проживає на материку. Як і в Кам'янці, велика частина прибутків міста пов'язана з туризмом.

 


 З історії


Трогір заснували грецькі колоністи з острова Віс ще в ІІІ ст. до н.е. - ось вам і паралелі з нашим Херсонесом. Назву начебто взяли від сусідньої гори - зараз вона, гм-гм, називається Козьяк, а тоді звалася відповідно Трагосом, що суті не змінює: трагос з грцької якраз "коза".

У І ст. до н. е. сюди прийшли римляни. Багаті якісним жовтуватим мармуром околиці підходили для каменоломень: Рим якось міцно асоціюється з мармуром, напевне, не тільки у мене. Квітнути б місту й розвиватися, якби не Діоклетіан, за якого піднявся і возвеличився сусідній Спліт-Салона. Конкуренція далеко не завжди корисна річ. Мармур для Діоклетіанового палацу, до речі, якраз під Трогіром добували...

 

Брати-слов'яни прийшли на узбережжя Далмації аж в VII ст. (зруйнувавши в 640 р. діоклетіанову Солону, от вам приклад помсти від Історії), коли вже ані давніх греків, ані давніх римлян не було - і конкуренції боятися, здавалося б, немає чого. Але замість давніх греків море принесло цілком собі на той час сучасних сарацинів, які в 1123 р. повністю зруйнували місто - а в ньому ж лише якісь сто років тому заснували католицьку єпархію.  (Християнство тут з'явилося задовго до цього, бо ще в V ст. н.е.). Місто, щоправда, відновили - і на ХІІІ ст. приходиться розквіт Трогіра. Найближчий онкуретн тих часів, Задар, якраз був зруйнований венеціанцями. Угорсько-хорватські королі, починаючи з Коломана, жалують місту привілеї. Князями в місті обирають членів могутніх хорватських родів, і найчастіше їхнє прізвище було Шубичі.

До речі, одна з перших хорватських столиць, Біячі, знаходилася по сусідству з Трогіром.

З 1420  по 1797 рр., як і більшість Далмації, Трогір знаходився під контролем Венеціанської республіки. Венеції місто підкорилося чи не останнім на узбережжі. Далі звичний для Хорватії кавардак: трошки під Австро-Угорщиною, в обидві світові війни - під Італією, пізнше - під Югославією. Незалежність - з 1990 р.


 Що дивитись

Безбородий Ісус. Орієнтовно 1400 р. З музеїв Трогіра.

Дивитись? ВСЕ. Тим більш, це ВСЕ розташовано компактно і для побіжного знайомства вистачить кількох годин. Але краще, коли їх в вас більше. Я вам заздрю, якщо в вас їх більше...

 

Старе місто - це колекція храмів, укріплень і палаців. палаци, здається, навіть домінують. Стилістично тут можна віднайти і романський стиль, і готику, і ренесанс з бароко, але превалює саме ренесанс. таре місто формувалося на місці давньоримського форуму, але античності, на жаль, нам не залишилося. Є й класицизм - павільйон, присвячений французькому маршалу Мармону. Колись ця споруда стояла в морі.  

 

На самому березі моря стоїть мініатюрна фортеця Камерленго (XV ст., будівництво закінчено приблизно в 1450 р.). В венеціанські часи замок відділяли від міста широкий ров та перекідний міст. Вхід платний, замість музею всередині амфітеатр, де, напевно, проводяться концерти. Але вид з башт на місто неймовірний. Своїх грошей вартує.  

 

Саме місто оточене стінами (XIV-XV ст.). Найкраще вони збереглися з півночі та заходу. Більшу частину стін було зруйновано ще в ХІХ ст. В північно-західному кутку, біля стадіону, стоїть циліндрична башта св. Марка. Саме цей шмат міста сильно постраждав від бомбардувань в Другу світому. До того тут розташовувались квартали Пассіка, середньовічного плебейського маєтку.

 

Так званий Коммунальний палац на центральній площі міста почав зводитись на початку XIV ст.  Добудували споруду в XV ст. з незначними змінами фасаду, які виконав Ніколо Флорентієць. В 1880-х роках хорвати так раділи виграшу у виборах своєї Народної партії, що взяли та й перебудували палаццо в дусі історизму. Гарне перебудовувати - тільки псувати, каже прислів'я (що? не каже? Ну то я кажу). От і тут так вийшло.

 


Неподалік - розвалини церкви св. Марії, захисниці площі (ХІ ст.!). Старовинну споруду знесли ще в ХІХ ст. Поруч також костел св. Себастьяна (1476) в колишньому атрії храма св. Марії (проект Ніколо Флорентійця). Впізнати храм можна по башті з яскравим міським годинником. Поруч - хороший, але маленький музей середньовічного мистецтва.

Біля башти з годинником - міська лоджія, по-нашому ратуша (XV ст.). На її східному фасаді вже не раз згаданий Нікола Флорентієць витесав барельєф, що зображає алегорію правди. На південній стіні в 1938 р. відомий хорватський скульптор Іван Мештрович зобразив кінну фігурууроженця трогіра, бана та єпископа Петра Беріславича (помер в 1520 р. в битві з турками).  

 

Катедральний собор св. Ловро (так, напевно, транскрибують тут Лавренція) - маймасивніша будівля Старого міста. Романська тринавна базиліка з напівкруглими апсидами і міцними пілонами, ХІІІ-XVI ст. - а почалося будівництво не пізніше 1213 р. на місці більш раннього храму, зруйнованого візанційцями в кінці ХІІ ст. Висока дзвіниця (а планувалося звести дві), куди можна піднятися, але оголошення внизу попереджає: даолі ви на свій страх і ризик, ми за вас відповідальності, якщо впадете, не несемо. Дзвіницю будували найдовше: майже триста п'ятдесят років (закінчили в 1603 р.). Готична роза на фасаді собору - з 1370 р. Собор сильно постраждав у 1420 р., коли місто захопили венеціанці.

Баптістерій авторства Андрія Алеші та Нікола Флорентійця було виготовлено в1460-1467 рр.

Про один вхідний портал різця гніального майстра Радована (датується 1240 р.) можна написати достатньо на окрему сторінку. Центральний рельєф люнета зображає  відразу три сюжети: різдво, поклоніння пастухів та подорож трьох волхвів. До цих сюжетів майстер безумовно приклав руку: зберігся його підпис. Інші фрагменти Радовану допомагали творити його учні. Скажімо, перша пара пілястрів досить вільно трактує неповний цикл місяців року зі знаками зодіаку. Над левом стоїть Адам, над львицею - Єва. Над ними на шести пілястрах - скульптури апостолів. Ці статуї з'явилися найпізніше.

 

Князівський палац датують ХІІІ ст. Тоді ж виник і романський храм св. Івана Хрестителя.

 

Північі ворота (XVII ст.)( до цього часу слугують головним входом до міста, і тому виглядають дуже буденно: навколо шумить ринок, повз проїжджають нескінченні мотоциклісти. Поруч з брамою - статуя св. Івана Урсіні, покровителя міста. Автор скульптури (початок XV ст.), ймовірно, Боніно з Мілана.

 

Готичний домініканський костел (XIV ст.) стоїть на набережній і є досить скромним. Поруч пересувні сувенірні ряди.

 

Старі поштівки часто зображають палац Чіпікко (XV ст.) - він анітрохи не змінився за минуле століття.


 Ще раз про портал Радована.






Той самий сюжет :)

Той самий сюжет :)


Місто з замкової башти.

Місто з замкової башти.


А от і сам замок.



А от і сам замок.


В баштах голуби і сталагміти.

В баштах голуби і сталагміти.


Час не змінює місто.


Час не змінює місто.


Ворота св. Марка замість футбольних.

Ворота св. Марка замість футбольних.


Панорами такі, що не віриш очам.


Панорами такі, що не віриш очам.




Олія з оливок - традиційний сувенір.


Часом здається, мерія приплачує жителям міста за такі от "постірушки": колоритно ж!

Часом здається, мерія приплачує жителям міста за такі от "постірушки": колоритно ж!


Подруги.

Подруги.


Портал майстра Радована.


Портал майстра Радована.


В катедральному соборі.


В катедральному соборі.


Палац Чіпікко.


Палац Чіпікко.


Домініканський костел.

Домініканський костел.

© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник