English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Старуня. Вулкан

Ось він, грязевий вулкан в Старуні. 15.04.07

Ось він, грязевий вулкан в Старуні. 15.04.07

Карта

Навіть легенда є про назву села: начебто колись після татарського наїзду, коли було вбито всіх жителів та спалено всі хати, залишилася в селі одна баба Руня, стара і – чомусь – вагітна. Так та стара Руня і не дала селу померти.

Але нас цікавлять не геронтологічні дива, а вулкан. Розрекламований як ЄДИНИЙ діючий на теренах України. Щоправда, грязевий. Але який вже є.

Вулкан зблизька

До нього треба ще дібратися. Отже: Богородчани вже позаду, Надвірна попереду. На вказівник при дорозі «Старуня» не ведіться – треба їхати майже до сусіднього села Гвозда, а від нього під гострим кутом відходить страшненька дорога на Старуню.

В’їжджаєте в село, минаєте школу, потім магазин, наступний поворот ліворуч вас не цікавить,а  от другий зворот вліво – о, це сюди. Виїжджаєте в поле, до містка, а далі шукайте очима лінію високовольтки.

Довелося читати, як за моїм описом дороги заблукала знімальна група СТБ. Дивні люди.

Слуп номер 17 – це ваш пароль. Саме під сімнадцятим стовбом побулькує і часом видає на гора смердячі міазми малесенький, нещасний – але вулкан. Ніяких там везувіїв. Ніякого кракатау. Плюється сантиметрів на 10, не вище, але постійно. Затопив вже кілька гектарів поля навкруги. Здалеку виглядає як неохайна сіра пляма.

Добре подумайте, чи варто заради ЦЬОГО вирушатиаж так далеко.

 


 Перша екологічна катастрофа Карпат

Це не вулкан, а Параскевська церква з Старуні.

Старунський вулкан – зовсім юний за віком. Півтори сотні років – не вік для вулканів. І він не зовсім... хм... природній. Тут не обійшлося без втручання людини в природу. Тепер от маємо пам’ять про першу в Україні екологічну катастрофу, яка сталася ще в ХІХ ст.

Озирніться навколо. Оці бетонні тумби – все, що залишилося від численних бурових. Якраз в середині ХІХ ст. поблизу гори Старуня було відкрито високий (лише 20 метрів в глибину), хоча й не дуже багатий нафтовий горизонт. Це стало для місцевості і щастям, і прокляттям водночас. Бо з гори і полів навколо зробили друшляк: бурова на буровій і буровою поганяє. Що 20-30 метрів – нова свердловина. Та що там бурові: нафту навіть відрами з криниць черпали! Досить швидко місцеві запаси нафти було вичерпано, найактивніші свердловини закупорено. На жаль, часом це робилося не належним чином. Такою непошани до себе Природа терпіти не бажала: і сама географія з геологією вступили в дію.

Та люди цього ще не зрозуміли: тут нове щастя йшло до рук. Сіль вже видобували, нафту теж, гас, сірку також, а зараз виявилося, що коло Старуні багато озокериту (гірського воску). Цей мінерал використовується в медицині для загоєння переламів та вивихів. Друшляк отримав нові дірки: навколо села почали копати озокеритові шахти.

Старуня. Вулкан. Грязевий. :)

Озокеритова лихоманка теж тривала недовго. Покинуті шахти заповнювалися водою (тепер в селі лякають приїжджих байками про бездонні озера-шахти). Існують також перекази, що під час німецької окупації німці топили в них оунівців. Чи правда це, чи ні – не знаю, а от те, що саме в болотах навколо Старуні було знайдено по шматках та потім зібрано докупи скелет мамонта, який зараз виставляється в Краківському природничому музеї – правда.

Як тисячі років тому, коли сюди на водопій приходили мамонти та довгошерстні носороги, які час від часу топилися в болоті, так і зараз це місце незрозуміло як і чим приваблює свійських та диких тварин. Щороку пастухи витягають з кратера кілька кіз та корів, почорнілих та переляканих. Жертвами вулкану за весь час його існування став десяток свійських тварин.

Дзвіниця старунської церкви. Мурована.

Але я відволіклася від власне вулкану. Отже, коли гора Старуня перестала цікавити промисловців (на якийсь час, додам - вже в радянські часи тут було віднайдено родовище уранових руд), вода в затоплених шахтах розчиняла озокерит та ропу. Цю біо-масу підігрівали виходи метану, збільшували її у об'ємах. Масі потрібен був вихід - і він знайшовся у вигляді покинутих свердловин.

З понад 20 мікрократерів лише один є справжнім, природнім – інші справа людських рук. Ось цей єдиний і є на фото. Діаметром він близько метра, в глибину, пишуть газети, теж метр. Вірю: я тикала в нього патиком, було досить глибоко і в’язко.

Не дивлячись на численні попередження про страшний сморід навколо грязевого вулкану, я нічого не почула. Може, тому, що була щойно після нежиті. Шкода, що не було з собою сірників – зрештою, звідки б їм взятися? Можна було б перевірити чутки про те, що вода тут горить (і залишитися принагідно без брів і вій).

Вулкан в Старуні довгий час поводив себе тихо, мовчав, аж поки в 1977 р., після землетрусу в румунських горах Вранча, не ожив. Той землетрус я й сама пам’ятаю, хоча була ще майже немовлям: в шафі калатав посуд, на стелі дрижала люстра...

З того часу вулканчик відгукається на кожний природній катаклізм в радіусі кількох тисяч кілометрів.

 

А в центрі Старуні стоїть дерев'яна церква св. Параскеви (1920), вкрита дурнуватою блискучою бляхою. Біля неї похований священик з Старуні, визнаний блаженним Симеон Лукач.



© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник