English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Слобідка Шелехівська
тут проводила дитячі роки Анна Ахматова (Горенко).

Крихітне село - і два маєтки. Перший відомий багатьом: тут проводила дитячі роки Анна Ахматова (Горенко).


Слобідка Шелехівська, маєток

Ймовірно, туристів сюди невдовзі не пускатимуть. Слобідка Шелехівська, 24 листопада 2009 р.


Карта

Широта 49.16, довгота 27.42.

 

Я так давно рвалася сюди - і перший приїзд у Слобідку був таким невдалим, що зараз, після над-успішного другого, у мене відчуття маленького персонального свята. Допомогли мрію втілити в життя кам'янецькі програмісти, і це добре.

 

До століття з дня народження Анни Ахматової в 1989 р. проводилося чимало заходів, відшукувались зв'язки геніального поета з різними місцями. Одним з таких місць було малесеньке село в Деражнянському районі, за 13 км від райцентру. В глинобитному маєтку Вакарів, де щоліта відпочивала маленька Ганнуся, в ті часи була сільська школа, тож споруда збереглася непогано. Планувалося встановити на неї меморіальну дошку (львівський скульптор автор), та потім зрозуміли: в Слобідці Шелехівській, де збереглися меблі, якими користувалася Ахматова (тут і дзеркало. і крісла, і столи, і посуд, є навіть окуляри поетки), де померла в 1930 р. її мати, має бути меморіально-літературний музей. Такий і відкрили у червні 1989 р. Експонати - меблі та деякі речі - в музей надали самі селяни (от молодці!). На час відкриття музею були ще живі люди, котрі пам'ятали маленьку Ганнусю. Цікавий ффакт: її літніх приїздів чекала вся Слобідка Шелехівська: в дівчинки був дар, вона ходила з лозинкою по дворах і казала, де найкраще копати колодязь, де є джерело. З часу відкриття музею і дотепер щочервня в селі відбуваються Ахматовські читання, а туристи приїздять сюди не лише з України, а й з Німеччини, Польщі, Франції. З самого відкриття музеєм опікується колишня вчителька української мови, Марія Іванівна Скорбатюк. Ця жінка знає про рідне село і Ахматову ВСЕ - і їй вистачає наснаги займатися музеєм і в свій 81 рік.

UPD: Марія Скорбатюк померла навесні 2010 року. Дуже шкода :*(. В музеї зараз є новий екскурсовод.

Але давайте коротко про архітектуру.


 Коротко і про архітектуру :о)

Село над річкою Рівець відоме ще з 1555 р. Ймовірно, коли татари знищили в ХІІІ ст. двньоруське місто Шелехів, його жителі пішли шукати собі нової долі. Так, начебто, з'явився сусідній з Слобідкою Шелехів. А ще пізніше чи то частина шелехівчан оселилася на вільних землях поруч з поселенням, чи то монахи з монастиря, що був неподалік, а потім раптом пішов під землю, почали шукати собі прихистку. Так виникла Слобідка Шелехівська.  

З літописних часів - до Російської імперії. Адмірал Юхим Путятін бачив півсвіту, та найбільше йому припало до вподоби Поділля. Саме тут він і збудував власну дачу (а Глібів тоді як?). Склеп генерала все ще є в селі на цвинтарі, правда, сплюндрований. Від генерала Слобідку Шелехівську успадкували його дочки, Марія і Єлизавета. А вже від них у 1884р. ці землі придбали поміщики Вакарі. Вакарі? Ми ж про Ахматову? Все вірно. Дідусь поетеси, Еразм Стогов, людина не бідна, вирішив збудувати або придбати кожній з дочок (їх було, здається, п'ятеро) дачу на Поділлі, а ще краще - одружити своїх спадкоємиць з подільськими поміщиками-сусідами. Дачі були на невеликій відстані одна від одної. Конкретно Слобідка Шелехівська дісталася Анні Еразмівні - вона одруждилася з сином Вакара. А от її сестрі Інні Еразмівні Горенко чомусь з наділом не пощастило, тож мати Анни Ахматової приїздила улітку в маєток сестри. Анна Вакар прожила в Слобідці все життя - навіть після революції селяни дозволили їй залишитися у вотчині. Жила колишня поміщиця в крихітному будиночку біля ліса. Хтозна, можливо, на таке ставлення селян вплинув той факт, що сини Анни Вакар Володимир і Анатолій були відданними революціонерами, Володимир навіть листувався з Леніним.

Будинок у Вакарів був скромним, але чималим. Від нього до озера вела каштанова алея, зараз майже знищена. Проте і на тому дякуємо, що стоїть сам будинок, колишня то лікарня, то молодша школа (зараз в селі школи немає, і понад 30 місцевих школяриків возить щоранку у Яблунівку шкільний автобус). На рідні серцю місця задивляється Анна Ахматова: бюст поетеси виготовив у 1990 р. петербурзький скульптор В.Зайко.

Музей чинний щодня, вартість квитка - 5 гривень. Обов'язково послухайте екскурсію, яку веде Марія Іванівна - справді цікаво, рекомендую.

 

Десь наприкінці ХІХ ст. з'явився в Слобідці Шелехівській ще один поміщицький рід - пани Новицькі. Новицький, каже Марія Іванівна, був неабиякий господарник, "з коня не злізав". Мав гуральню (її знищили революційно налаштовані вандали). Шикарний як на крихітне село маєток-замок з трьома кутовими вежами він закінчив будувати над ставом, у парку у 1911 р. В радянські часи тут були то будівельна контора, то дитячий санаторій зі школою (до 1989 р.), то туберкульозний (за іншими даними - психіатричний) заклад. Взе тоді від розкішних квітників, якими славився маєток навіть в санаторні часи, нічого не лишилося. Мало що залишилося і від парку.

Понівечений часом маєток нещодавно придбав київський дипломат, жінка котрого походить з сусіднього села. 24 листопада 2009 р. хащі, котрі оточували палац вже не один рік, були викорчовані, якийсь чоловік палив їх над ставом. Скоро, певно, сюди туристів не пускатимуть... Правда, є ймовірність, що тут буде своєрідний будинок відпочинку для мисливців, а не приватна садиба. Бідні косулі в навколишніх лісах, мігруйте, поки не пізно!

Станом на 2013 рік роботи з відновлення маєтку так і не розпочалися. 

 

Марія Скорбатюк розказала бувальщину про Новицьких. Їх син вже з дитинства ставився до селян цілком приязно: батьки спеціально взяли до маєтку сільського хлопчика, коли синові прийшов час навчатися: щоб заохотити нащадка. Заохотили... Хлопець підріс - і закохався у дочку бідної сільської вдови. Батьки були шоковані, та ще й як: батько підговарював селян отруїти дівчину. Один чоловік відмовився, а другий на гроші спокусився. Хлопець поховав кохану, а далі сказав батьку: "Будьте ви прокляті. Ніколи мене більше не побачите". І слова дотримався.

Кажуть, вже в радянські часи до села приїздив чоловік, в якому впізнали шкільного приятеля нещасного закоханого, того, що був з селян. Він запитав, чи ще стоїть над ставом великий двоповерховий будинок - і відправився туди згадати дитинство.

 

Крім двох маєтків і музею в селі (скоріше, ЗА селом) є ще одна цікавинка: джерело пророка Іллі. В народі - "свята криничка". Я його, щоправда, не шукала - не в моєму стилі пам'ятка. :о) А от Марія Скорбатюк, впевнена, багато приклала до популяризації джерела з високим вмістом срібла: недарма в червні 2009 року медаллю її нагородив київський митрополит Володимир. Напевно, місцева вода й справді цілюща: кажуть, жителі Слобідки Шелехівської ніколи не хворіють на захворювання нирок і печінки.

У 1872 р. Путятін писав Подільському губернатору: "Несколько тысяч стесняются в эту церковь в Ильин день. И которых особенности привлекает сюда почтительный ними явлений колодец святого ильи Пророка" (дивовижно неграмотно як на адмірала, але буває). В 1990 р. над джерелом встановлена альтанка. 


 Оффтопік: невдалий перший візит.

Вчора була на краю світу. Дуже давно про те місце мріяла. Малесеньке село, 150 жителів - і аж два цікавих маєтки. Врахувала все-все, з трьома пересадками дісталася в найближчий від села райцентр - за розкладом звідти в 12-00 мав йти в село автобус.
Відмінили. Ох.
Думаю, думаю - і беру таксі.
Приїжджаю в ту глуш, нарешті я там, де мріяла побувати вже понад рік - і в мене раптово сідає заряджений зранку акумулятор фотоапарату. :(((
Таксист везе назад в райцентр - якраз щоб встигнути взяти квиток на електричку в облцентр. Довга-довга черга. Доходжу до віконечка, щоб дізнатись, що електричку ТЕЖ відмінили. Йду в інший кінець міста на автовокзал. Найближчий автобус за дві години. Йду на виїзд з міста, голосую. Якось дістаюся траси. Там підбирає розвалюха з двома страшними молодиками. Жахливий мат, харкання і сємки. На цій розвалюсі я потрапляю в ДПТ.
Поки що вчорашня подорож була чи не найгіршою в житті. Отакі вони, краї світу.




Анна Ахматова.

Анна Ахматова.

Маєток Вакарів у Слобідці Шелехівській. Макет

Макет маєтку Вакарів



В музеї Анни Ахматової
В музеї Анни Ахматової. Слобідка-Шелехівська

В музеї Анни Ахматової


Перший зал музею Ахматової.

Перший зал музею Ахматової.


Марія Скорбатюк живе музеєм вже 20 років.

Марія Скорбатюк живе музеєм вже 20 років.


В музеї А.Ахматової капітальний ремонт.

Квітень-2009. В музеї А.Ахматової капітальний ремонт.


Навколо маєтку Новицьких - ліси і став

Навколо маєтку Новицьких - ліси і став. Дуже гарно навіть в листопаді.


Куточок Петербургу в подільському селі.

Куточок Петербургу в подільському селі.


Палац Новицьких - над ставом.

Палац Новицьких - над ставом.


Сторожка маєтку Новицьких.

Сторожка маєтку Новицьких.


Слободка Шелеховская

Залишки господарських приміщень.


В маєтку Новицьких відпочиватимуть убивці тварин?

В маєтку Новицьких відпочиватимуть убивці тварин?


Дворец в Слободке Шелеховской

Занадто гарний цей палац для вбивць.


Від каштанової алеї Вакарів майже нічого не лишилося.

Від каштанової алеї Вакарів майже нічого не лишилося.

© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник