English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Деражня
Найсимпатичніша будівля Деражні стоїть пусткою. 22 квітня 2009 р.

Найсимпатичніша будівля Деражні (особняк адвоката Периторіна) стоїть пусткою. 22 квітня 2009 р.


Вокзал в Деражні.

Чи не найголовніше місце Деражні - вокзал під охороною Карла Маркса.


Карта

Координати: 49°16′13″ пн. ш. 27°26′17″ сх. д.

 

От вам черговий доказ, що Хмельниччина до Західної України належить виключно географічно, а ніяк не ментально. Якихось 36 км від областного центру до цього десятитисячного міста, а глуш тут вже такої провінційної сконцентрованості, що аж лячно. Карла-Марла біля вокзалу (зведений на місці зруйнованого в Другу світову), Ленін біля міськради, труп велетенського цукрового заводу на околиці, храми винесені ледь не за межі міста (новенькі церква і костел зутрічають гостей Деражні на виїзді з боку Хмельницького, біля цвинтаря).

Ще й не везло мені в день візиту в Деражню капітально: автобус в потрібне село відмінили, електричку на Хмельницький відмінили, найближча маршрутка в облцентр за 2,5 години... А на те, щоб обійти всі споруди міста, що увійшли до переліку пам'яток архітектури місцевого значення, вистачило б і 20-30 хвилин.

 

З часів першої згадки про Деражню (1431 р.) не лишилося, зрозуміло, нічого. Не лишилося й архітектурних свідків отримання містом магдебургії (1614 р. з рук короля Сигізмунда ІІІ). Та взагалі мало відомо, чим місто жило за Середньовіччя. Назва міста, за переказами, залишилась від перших поселенців - ті прибули з польської Кальної Деражні. Кажуть, деражня - це щось на кшталт тартаку. Куди ж в таких випадках без Романа Афтаназі...

Він пише, що місто при дорозі з Волочиська на Oдесу лежало в дуже лісистій місцевості. Колись ці землі були королівщиною в складі барського староства, належали знаменитій Боні Сфорца. В 1664 р. Деражню ненадовго отримав козацький гетьман Іван Виговський, після чого вона булав конфіскована і передана казимирському старості, князю Антонію Любомирському (помер в 1761 р.). За князя в містечку з'явився перший, тоді ще дерев'яний костел.

Від Любомирських Деражня перейшла до Ожаровських, які близько 1776 р. відступили її деверю, князю Адаму Понінському (1732-1798). Той теж Деражню довго не тримав в своїх руках, продавши її в грудні 1779 р. разом з купою наколишніх сіл (Старий Майдан, Криничне, Нижнє, Майдан Гатнянський, Коричинці Волоські і Коричинці Пилипові) банкіру Петру Фергюссону Тепперу (P.F.Tepper) - за 1 600 тис. злотих.

Маєток в Деражні. Акварель Н.Орди.

Маєток в Деражні. Акварель Н.Орди.

Теппер зайнявся містечком всерйоз, збудував для себе палацик і оточив його садом (зараз там райлікарня), звів велетенську броварню і суконну фабрику, запросив на роботу німецьких спеціалістів. Серед лісів за містом заснував нове поселення, назване на його ж честь Теперівкою.

В палацику Тепперів, за місцевим переказом, заховані були в стінах рештки чудової колекції порцеляни сімейства Мошинських. В 1902 р., за Раціборовських, палац було реконструйовано. Зараз виглядає настільки ніяк, що навіть не є включеним у реєстр пам'яток місцевого значення. UPD: за останніми даними, близько 2011 р. маєтку-лікарні спробували повернути риси палацової архітекрути. Треба буде перевірити. 

 

Все йшло добре, аж поки в 1799 р. банк Теппера не збанкрутів, а деражнянський маєток не був розділений на менші шматки. В 1803 р. Деражня дісталася Клемену Берно (Klemens Berneaux), а в 1807 р. переходить у руки посла сейму (читай депутата), графа Міхала Чацького (помер в 1828 р.). Граф теж дбав про новопридбаний маєток - і знову заклав в Деражні банк, але в 1820 р. продав всі маєтності разом з 352 чоловічими "душами" Ігнацію Мошинському - за 57 тис. російських карбованців. Від дочки Мошинського Деражню і Тепперівку в 1844 р. купив Станіслав Раціборовьский. А далі Деражні дещо не пощастило: найхазяновитіший з синів Станіслава, Вацлав Раціборовський, отримав Маків і Шатаву - щоб зробити їх чи не найбільш задбаними маєтками Поділля. Деражня ж дісталася молодшому сину Тадеушу. Онук Станіслава Раціборовського Віктор був останнім власником Деражні - бо далі була революція, зачинатель котрої все ще стоїть у вигляді монументу в центрі міста.

 

Бувала в Деражні і пасія Олександра Пушкіна Олександра Оленіна.

 

Здається, життя в Деражню вдихнули не численні пани, а банальна залізниця: всі споруди, що дожили до наших днів, з'явилися вже після появи тут рельсів (1871 р., вокзал відкрито в 1896 р.). Про те, як змінилася Деражня з появою залізниці, описано в оповіданні Шолом-Алейхема "Німець":

«Нынче Деражня стала вроде города с железной дорогой, станцией и вокзалом. Понаехало народу из окрестных деревень в город. Хозяева стали перестраивать дома, новые лавки ставить, повысили таксу на мясо, начали уже подумывать о новом резнике, о новой синагоге, о прирезке земли, чтоб розширить старое кладбище, словом, стало весело!»

 

Чимало зі збережених старих будівель належало свого часу одній з найчисельніших етнічних груп деражні - євреям (в 1765 р. їх проживало в місті 310 чол., в 1784 р. - вже 444 чол., в 1865 р. - 1000 чол., 1897 р. - 3333 чол.). Власниками майже 40 місцевих крамничок були євреї. Стаття на міському сайті наводить цікавий факт про конфіскацію в 1757 р. талмудів і спалення їх на площі Кам'янця. Там же сказано, що Устим Кармалюк в 1830-ті не один раз шукав прихистку в деражнянських євреїв та збував їм награбоване майно. Не менше трьох десятків місцевих іудеїв були членами загонів повстанця. А деражнянський чоботар Сруль навіть був конторником загону Кармалюка. Тому й у висновку Сенату від 31 серпня 1839 р. Деражня названа "сборищем преступников и дезертиров и местом, где скрывались они сами, так их похищеное имущество…». За це Деражня мусила виплатити казні 19 тис. карбованців за нанесені державі збитки.

 

Кілька слів про збережені до наших днів старі кам'яниці. Міліція (майдан Привокзальний, двоповерховий прибутковий дім 1912 р., скромний цегляний модерн): у червні 1919 р. тут перебував штаб ІІ бригади 2 української дивізії Д.Шмідта. З 1920 р. і до кінця 1960-х тут перебував райком КПРС. Друкарня по вул. Миру, 79 - колишній особняк нотаріуса М.М.Зикєєва (1901). В 1919 р. тут перебував полк червоного козацтва В.Примакова. 

Найгарніший будиночок по вул. Миру. 89 - особняк адвоката Периторіна. У 1918 р. у будинку на правах оренди розмістилася гімназія. В день її урочистого відкриття 1 жовня 1918 р. їй присвоїли ім'я Тараса Шевченка. З 1921 р. гімназія стала трудовою школою. Пізніше тут був будинок школяра. 


 Музей південно-західної залізниці і Бориса Олійника

В приміщенні вокзалу в Деражні з грудня 2001 р. діє музей південно-західної залізниці та одного з її босів, Бориса Степановича Олійника (1932-1999).

Вхід вільний, привітна дівчина біля дверей при потребі пояснить, що тут і до чого, зал лише один, але досить великий. Навколо стенди, моделі паровозів, особисті речі б.Олійника - і маса подарунків йому. Всі чомусь з його ж портретом - вази, портрети, тарілі... Мегаломанія.




Вул. Миру в Деражні.
ديراجنيا. Derazhnia (Деражня; Dzierażnia; Derazhnya) is a city and railway station in the Khmelnytskyi Oblast of Ukraine

Майже всі столітні будівлі витягнулись вздовж вул. Миру.

Derażnia (Деражня) – miasto na Ukrainie

Двір в Деражні в міжвоєнний час


Маєток у Деражні в наш час. Фото з інформстенду

Маєток у Деражні в наш час. Фото з інформстенду



Про радянське минуле нагадують і мозаїки...

Про радянське минуле нагадують і мозаїки...


...і Ленін біля типової міськради...

...і Ленін біля типової міськради...


...і дитячий фонтан без води.

...і дитячий фонтан без води.


Хоча є й симпатичні будинки.

Хоча є й симпатичні будинки.


В теперішній друкарні в 1919 р. був штаб козацького полку В.Примакова.

В теперішній друкарні в 1919 р. був штаб козацького полку В.Примакова.


Міліція (прибутковий дім 1912 р. біля вокзалу) Деражня

Міліція (прибутковий дім 1912 р. біля вокзалу)


В музеї ПЗЗ та Б.Олійника.


В музеї ПЗЗ та Б.Олійника.

© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник