Брак часу - гірший за брак коштів. Тому я місто я бачила протягом якоїсь години - а для обласного центру це не строк. :о) Враження - побіжні і подерті полуденним сонцем: мало зелені. Незвичні кіоски для квітів у центрі. Сестра-близнючка мідної українки, яка увінчує фалосоподібну колону на Майдані Незалежності в Києві тут, як даїшник, нависає над дорожним кільцем. Дуже багато східних акцентів, насамперед - в назвах закладів та магазинів: "Східний базар", "Кафе Світ Сходу", якісь тягучі турецькі жіночі імена в якості назв крамничок...
І в архітектурі єдиного храму (а всього їх у місті 27), який сподобався, теж відчувається гаряча південна кров. Це баня церкви - чи купол мечеті? Здалеку й не розібрати. Своєрідно. Чи не була це Миколаївська церква (1819)? Не знаю. А знаєте ви - підкажіть.
Upd. Підказав Сергій Федорович Андрієв в дуже цікавому та змістовному листі. З'ясувалося, що саме позаду цього храму і знаходяться залишки валів та двох брам. Я була так близько!!!
Сергій Федорович каже, що побутує байка про те, що у цій церкві було поховано князя Потьомкіна, на поховання було спаплюжено. В 30-х роках ХХ ст. місцевий вчитель розкопав могилу - шукав нагороди, які за часів Потьомкіна були справжніми виробами ювелірного мистецтва. Далі - більше: голову князя забрали в Москву для створення портрету. Коли церкву в Херсоні взялись відновлювати, реставратори знайшли лише скелет без голови.
Місто перешіптувалося, що в Москві є спеціальний підвал, де зібрані черепа всіх значних діячів - від Улугбека до Сірка. А "найбільш поінформовані" навіть додавали, що колись в тому підземеллі прорвало каналізацію і всі етикетки, за якими один череп відрізняли від іншого, відклеїлись, і тепер не ясно, де чия голова.
Ось як. :о)
Найбільше сподобалось чудище, яке лякало автомобілістів навпроти храму. Вітер ліниво ворушив зелені лапи і колихав шерсть з листя на тулубі. Такий собі дикий ведмідь, зроблений з дикого винограду. Щось таке і має приходити до непослухів вночі і цупити собі їх сон.
