...Кажуть, легендарні амазонки жили саме в цих місцях. Незвична для слов’янського вуха назва поселення виходить до тюрксько-татарського слова «інче» або «дженічі» — тонкий. Так кримські татари називали вузький пролив, що з’єднує Азовське море і Сиваш.
Заснували місто кіпчакські племена. Місцеві жителі здавна займалися рибальством, видобутком солі та землеробством. В 1540р. за наказом кримського хана Сахіб Гірея в поселенні будується фортеця, сліди якої можна помітити в Генічеську навіть зараз. Та перша документальна згадка про Генічеськ відноситься до значно пізніших часів: в наказі Катерини ІІ від 10 лютого 1784р. «Про влаштування нових укріплень...».
В кінці ХІХ ст. Генічеськ перетворився на значний порт, звідки гружені пшеницею кораблі відпливали до Франції, Англії та інших країн. Про ті часи дізнатися більше допоможуть в Генічеському краєзнавчому музеї (вул. Петровського, 1).
Курортна «кар’єра» міста та сусідньої Арабатської стрілки почалася вже після Другої світової війни. Сюди їдуть заради мілкого Азова, чистого повітря, дешевих фруктів та овочів. І Арабатської стрілки — унікальної піщаної коси довжиною в 112 км та шириною від 7 км до 270 м. Вся її східна сторона — суцільний пляж біля теплого моря (в сезон вода тут прогрівається до 28-30 градусів). На стрілці розташовано 26 дитячих оздоровчих таборів, 76 санаторних установ та баз відпочинку. Для тих, хто відпочиває з дітьми або не вміє плавати — тут ідеальні умови. Навколо коси в радіусі 100 км немає жодного екологічно-шкідливого виробництва. Зате є лікувальні грязі та бальнеологічні мінеральні джерела.
А в 50 км від Генічеська розташований всесвітньо відомий біосферний заповідник «Асканія Нова» ім. Ф.Е.Фальц-Фейна. Тут зберігся єдиний в Європі масив ковильно-типчакового степу площею в 11 тис. га. Більш як 600 видів рослин, кілька тисяч комах, біля 50 видів хребетних тварин, 7 видів земноводних і плазунів вважають Асканію Нову своїм домом. А поруч з старими представниками степової флори і фауни непогано себе почувають і прибульці з Азії, Африки та Австралії. В найстарішому заповіднику України можна побачити зебр, антилоп, буйволів, верблюдів, диких коней, бізонів, фламінго, страусів ему. А про давню історію половецького степу нагадають свідки минулих століть — кам’яні баби.
