Так як третього тому монументальної праці "Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego" в мене немає, немає й докладної інформації про поселення. А шкода. :)
Що знаю? Село, відоме чи то з 1376-го, чи то з 1447 р., неодноразово змінювало своє ім'я/ Cпочатку воно називалося Дукля. На початку XV ст. власником Дуклі був рациборський князь Вацлав. Потім поселення в 1514 р. придбав представник відомого роду Гербуртів, перемишський хорунжий Йоган де Брухналь (Iohann Herborth de Bruchnal) - і в гарячковій манії величі змінив Дуклю на Брухналь (на честь себе - щоправда, заручившись спочатку короліввським привілеєм). Так неподалік від Львова виникло українське село з німецькою назвою. В тому ж таки 1514 р. Йоган де Брухналь заснував тут католицьку парафію. Володіли селом також брати Йогана, Андрій і Миколай Гербурти з Фельштина (сучасна Скелівка). В 1531 р. Андрій Гербурт запросив до своїх галицьких володінь колоністів з Моравії і Шльонска (Сілезії). Їм змімечена назва, певно, дивною не видавалася.
Після Гербуртів Брухналем володів великий коронний обозний і хмільницький староста Миколай Стогневський. Саме він заснував у 1645 році мурований парафіяльний костел в Брухналі. Будівництво оборонної святині (там ого-го які товсті стіни) тривало до 1650 р. Храм спочатку був кальвіністським, з 1710 р. відомий як римо-католицький Троїцький костел.
29 вересня 1655 р. саме під Брухналем козаки Богдана Хмельницького отримали перемогу у битві над загоном Станіслава Ревери Потоцького, котру потім несправедливо називатимуть "битвою під Городком".
В XVIII ст. Брухналь з села підріс до невеликого містечка (відомо, що в 1880 р. тут проживало 1022 жителі, з них 598 було католиками, 200 - протестантами, і 60 - іудеями. Інші - напевно, православні та греко-католики).
З кінця ХІХ ст. і до 17 вересня 1939 р. поселення належало власникам сусідніх Прилбичів графам Шептицьким. В 1923 р. тут мешкало 1003 чоловіки.
Коли в 1939 р. Галичина стала радянською, більшовики з назвою села на честь якогось там класового ворога-магната миритися не збиралися - і в 1940 р. село отримує безлике ім'я Терновиця. А після 1945 р. польське населення Брухналя-Терновиці було виселене. Костел зачинили і перетворили на склад міндобрив. З 1991 р. святиня стохть пусткою - але прикрашений квітами вхід натякає, що десь поблизу є католики, які могли б хоч якось опікуватись древньою спорудою.
Костел складається з прямокутної нави і трохи вищого за неї напівкруглого презбітерію з закристією. Сигнатурка і хрест на даху в кошмарному стані - та й сам дах теж. Фасад прикрашений пілястрами. Збереглися ключовидні стрільниці, які нагадують про оборонний характер споруди. В шпаринку від ключа (яке щастя, що старовинні ключі таких гігантських розмірів!) видно залишки дерев'яного вівтаря і трошки ренесансних розписів стін (в основному рослинні орнаменти). Польські путівники стверджують, що в храмі збереглися мармурові надгробки Петра (1808-1843) і Рози (1808-1888) Шептицьких.
На зламі XVIII - ХІХ ст. за 3 км від Брухналя знаходилась німецька колонія Моосберг (Moosberg). З часом етнічний склад колоністів змінився - і станом на міжвоєнний час там проживали не лише німці, а й близько 300 поляків. 7 квітня 1944 р. бойовики ОУН вбили тут 160 жителів. Моосберг зник з карт - на його місці зараз колишні ферми села Піддуби.
