Радянський період історії Білої Церкви — доба індустріалізації, коли місто перетворилося на значний центр машинобудування і будівельної промисловості. До речі, ВАТ «Бiлоцеркiвсiльмаш» веде свій літопис ще з 1850 року! А шини «Росава» білоцерківського виробництва відомі чи не всім українським автолюбителям.

Туристи люблять Білу Церкву за розкішний парковий ансамбль «Олександрія», закладений магнатами Браніцькими ще в 1793 р. Особливі сантименти до парку і міста відчувають кияни: їхати сюди значно ближче, аніж до Умані, а вражень та приємних згадок залишається не менше. 

В місті працює музично-драматичний театр iм.П.Саксаганського, Будинок органної i камерної музики, заснований в 1924 р. краєзнавчий музей, Музей космонавтики ім. льотчика-космонавта П.Р.Поповича, Музей бойової слави 72-ї Гвардейської Красноградської ордена Червоного Прапора Київської окремої механізованої бригади. В місті налічується більш як 80 пам'ятників історії та культури. Більшість з них — чудові зразки класицизму: власники міста графи Браніцькі, здається, кохалися саме в цьому стилі.

Великий гетьман коронний Ксаверій Браніцький отримав місто в дарунок від польського короля Станіслава Августа наприкінці XVIII ст. Його дружиною стала улюблена камер-фрейліна Катерини ІІ Олександра Енгельгард. Оселившись на берегах Росі, колишня фрейліна, вочевидь, сумувала за розкішними парками Петербургу — і люблячий чоловік вирішив розбити для дружини ландшафтний парк в своєму маєтку. На здійснення мрії Олександри Браніцький витратив 4 млн. карбованців — фанастичну по тим часам суму. Роботами керував популярний паркобудівничий Мюффо. Тут працювали кращі садівники свого часу – Ботані, Бартецький, Вітт, Енс. Милувалися красою парку і О. Пушкін, і Т. Шевченко.

Зимовий палац, дворянське зібрання вражають не лише довершеними пропорціями, а й масштабами. Збереглися й давні адміністративні споруди, старовинні торгові ряди, костел (1812).

Серед видатних уродженців Білої Церкви — фізик Г.Вул, триразовий олiмпiйський чемпiон з вiльноъ боротьби О.Медвiдь. В місті працювали реформатор українського театру Лесь Курбас, видатний ботанік М. Вавілов, льотчик-космонавт П. Попович.