English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Підзахаричі
Церква в Підзахаричах близько 1910 р. Стара листівка. Тоді ще ніяка бляха храм не паскудила.

Церква в Підзахаричах близько 1910 р. Стара листівка. Тоді ще ніяка бляха храм не паскудила.


Гуцулія. Епіцентр

Гуцулія. Епіцентр


Карта

Координати: 48°12′30″ пн. ш.25°07′34″ сх. д.

Близько 400 жителів

 

Це зараз Підзахаричі з цивілізацією поєднують кілька десятків автобусних маршрутів на день і хоч в Путилу, хоч в Чернівці вибратися місцевим жителям не проблема. А ще кілька років тому, перш ніж повз несамовиту Сокільську скелю близ косівського Тюдова пролягла асфальтована дорога, Підзахаричі щороку на 5-6 місяців були відрізаними від навколишнього світу. Дорога сюди йшла через перевал Німчич за Виженкою, а взимку перевал закритий...

Так і жили: покладалися самі на себе, пам'ятали старі звичаї, консервували їх, а ще не сумували. Кажуть, місцеві славляться на всю околицю своїми жартами, таке собі путильське Габрово.

Так і живуть: для мене це центр Гуцулії. Тут в неділю до церкви ходять в вишиванках, тут люди настільки доброзичливі, що ніяково стає, тут справді в багатьох посмішка на вустах. І це супер!

 


 Що дивитись в Підзахаричах

Мені здається, чи їх таки двоє?

Мені здається, чи їх таки двоє?

За легендою, назва села походить від кмітливого поселенця Захарія, який тримав маржину (худобу) біля озера на вершині однієї з навколишніх гір. Двоголове Страшило, що мешкало в озері, гуцульський різновид лох-неського монстра, повадилося викрадати найкращих биків та телиць Захарія. Стурбований поселенець вислідив чудовисько і вирішив відомстити. Чоловік вбив монстра пострілом з рушниці, зарядженої лезами ножів, а потім гуцульським топірцем відтяв Страшилі обидві голови. Так очистилося озеро, потягнулися до хати Захарія й інші поселенці, а пастухи більше не боялися випасати в околицях свою худобу. В цій легенді чути обертони багатьох есхатологічних міфів про хтонічних чудовиськ, які побутують в кожній частині світу. Страшила також вважали духом татарського воєводи — чудове підтвердження неперервності людської пам’яті.

 

Підзахаричі відомі кількаденним фольклорним фестивалем-ярмарком «Захарецький Гарчик», який проводиться кожної осені, в вересні-жовтні. Гарчик не дарма став символом і фестивалю, і села в цілому. Біля Сокільської скелі, на сувенірному базарчику навіть брелоки у формі гарчиків продають. Що це таке? Розказую.

Гарчиками називаються дерев’яні посудини для зберігання гуслянки (гуцульського кисломолочного напою). Їх здавна виготовляли місцеві майстри, а підзахарицькі газдині саме в гарчиках носили гуслянку на вижницькі базари.

На фестивалі не лише можна скуштувати мамалигу, гуслянку чи калганівку (місцеву домашню горілку, настояну на корені калгану, який начебто придає чоловікам особливу силу) і купити вироби гуцульських майстрів, а й відвідати майстер-класи з вишивки, малярства чи різьби по дереву. Дівчата змагаються за звання «Буковинської чічки» у конкурсі «Гуцульська красуня».

В селі діє народний музей етнографії та народних ремесел. Вхід у заклад прикрашено... ну звичайно ж: двома гарчиками! А поруч з музеєм встановлено гарчик-велет, з постаменту котрого б'є джерело. При бажанні в гарчик можа залізти - щоб сфотографуватися на пам'ять. Я так і зробила.

Музей і гарчик знаходяться метрів за сто від автобусної зупинки, з лівого боку (якщо ви лише в'їжджаєте на Путильщину). До обійстя веде брама, прикрашена мініатюрними весільними деревцями, поруч колодязь-журавель і стіл з стільцями-пеньками. Симпатично.


 Церква-літак

Вишиванки й вітражі

Від музею вгору біжить кам'яниста стежка до сільського храму. Церква св. Василя (1866) в державний реєстр пам'яток архітектури не потрапила, очевидно, через "юний" вік, хоча з точки зору архітектури вона непогана - гармонійна і пос-правжньому гуцульська. За місцевою поганою традицією святиня вбрана в бляху, лише нижня частина зрубу показує, якою гарною і справжньою могла б бути ця карпатська пам'ятка. А так... Ан фас - ну АН-2 перед рейдом полями на оприскуванні бараболі. :(

Дзвіниця теж постраждала від лискучої бляхи. Церква стоїть на цвинтарі, де древні хрести сусідють з свіжими. На одному з хрестів - дивне різьблене зображення пари: наче і розп'яття вірізьблено, і ніг в нижній частині лише дві, і хрест проглядається, а от обличь чомусь два. Одне - жіноче, в хустині. Дивно. Якщо хтось зможе це пояснити, буду дуже вдячна.

Скошена серед поховань трава зібрана в копиці. Мене це чомусь здивувало.

 

В храмі не лише поставилися приязно, а й самі запропонували піднятися на хори, щоб сфотографувати звідти. Більшість народу вбрана святково, на багатьох вишиванки, а вже на хлопчаках - так на всіх. Не сфотографувати юних гуцулів було неможливо - і мами і бабусі залюбки погоджувалися на мої прохання про кадр. Дякую їм всім, приємно, коли навколо приємні люди.

 

Від церкви відкривається прекрасна панорама Карпат і Черемоша внизу, через який на івано-франківський берег перекинутий навісний місток-кладка. Вода, не дивлячись на нщодавні дощі, в річці була досить чистою. Ех, чому я поїхала без купальника...




Краєвид від церкви

Краєвид від церкви


Гарчик як він є.

Гарчик як він є.


Гарчик з "фасаду"

Гарчик з "фасаду"


Етнографічний музей.

Етнографічний музей. Ключі в директриси школи


В музеї

В музеї


Звідси церква як літак.

Звідси церква як літак. І така сама блискуча.


Гуцулята

Гуцулята


В церкві

В церкві




Ще види церкви

Ще види церкви


Той самий хрест

Той самий хрест


Місток на Франківщину

Місток на Франківщину


Черемош

Черемош


Криниця-журавель

Криниця-журавель

© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник