Дихтинець

Дихтинець - це від дьогтю, який тут виробляли колись давно і який під час дощів стікав потічками донизу. А чому один з місцевих потічків зоветься МИШІ - я не знаю.

Тут гарно - як всюди на Путильщині. Коли під'їжджаєш до села з боку Вижниці, праворуч, прямо біля траси, буде так звана "Скеля Трьох Чекістів" - місцевим гуцулам, здається, все одно - що чекісти, що Шухевич, що далай-лама. Аби вівці були здорові.

Що саме зробили чекісти - чи, скоріше, що саме зробили З чекістами "фашистські українські націоналісти", я не знаю. Мене тут значно більше цікавила Дмитрівська церква з 1871 р. Як на Путильщину - дуже навіть стара церква. А ще - незвична. З двома баштами на західному фасаді, що робить церквицю якоюсь костелоподібною будівлею. Симпатично. Башти, пише чотиритомник, могли бути добудованими пізніше.

Церква дерев'яна на кам'яному фундаменті, тризрубна, віддана МП. Наполовину в броні, наполовину яскраво-зелена - гуцулам подобається, коли яскраво і блищить.

В інеті вирила новину за лютий-2006 про святкування 90-річчя місцевого протоієрея Авксентія Вознюка, який продавав опій народу Дихтинця ще з 1947 року.

В травні 2010 року нижня частина стін храму в Дихтинці (та, що не під бляхою) мала не зелений, а природній колір дерева.