Карта

Координати: 48°39′11″ пн. ш.25°47′35″ сх. д.

Понад 1,5 тис. мешканців.

Страшне бездоріжжя. Поруч Дністер - він тут з кількома зеленими острівцями. Поруч Заліщики, але піди від села ще до води дійди. Ні, впевнена, там гарно, але для таких походів треба значно більше часу. Ми ж приїхали подивитися на досить стару Покровську церкву з товстезними стінами (ой, замучена ремонтами; ой, дзвіниці поруч теж сильно не пощастило...) та монументальну, хай і невелику усипальню родини фон Табора, екс-власників села. Колись тут був палац цього роду з фільварком, кількома млинами та винокурнею, та вже нема від того нічого. 

Покровську церкву зводили на кошти Василя Марко (часом зустрічається форма Марка) у 1791-1800 р. - і раніше вона була, як каже "Словник географічний Польського королівства та інших слов'янських держав", греко-вірменською (невідома мені конфесія). Це б мало натякати на чималу вірменську громаду в селі, але можу оперувати лише цифрами на 1888 рік. Тоді у Репужинцях, що належали Емануелю фон Табора, проживало 1289 українців (русинів), 37 німців, 8 румунів та 50 представників інших національностей. Можливо, малося на увазі, що храм був греко-католицьким - цілком може бути.

Усипальню, цей маленький шедевр, проектував  - ох, я можу помилятися, бо моя німецька далека від досконалості, але я зараз це таки напишу - відомий чернівецький архітектор Карл Ромшторфер, автор храмів у Топорівцях та Задубрівці. За часом більш-менш підходить: більшість відомих мені творів Шрайбера датуються початком ХХ століття, а каплиця-усипальня в Репужинцях згадана у статті самого К. Ромшторфера у книзі 1896 р."Mittheilungen der K.K. Central-Comission zur Erforschung und Efhaltung der Kunst- und Historischen Denkmale".

Написи на фасаді, здається, були, та вже стерлися, залишився лише герб. Замовником мавзолею був місцевий пан Й. фон Табора. Дуже схожий, але значно більший храм стоїть у селі Сімонешти у Румунії, неподалік від міста Роман.