English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Комарів
31 травня 2015 р. Комбінація із вечірнього сонця, що прощається з весною, та старої бесарабської архітектури.

Координати: 48°33′35″ пн. ш.26°59′18″ сх. д.

Карта

Біля 1,8 тис. жителів

Мегалітичний комплекс у Комарові

І взагалі, археологія - це тут

 

Від Кельменечини багато і не очікуєш: витягнутий в струну район з одного боку стискує Молдова, а з іншого - Дністер. Дивовижне відчуття острова, хай велика вода лише із півночі. А яка там грандіозна архітектура може бути на наших островах? От і не очікуєш. Розкішні Шишкові горби - місцеві замки. Смішні радянські муровані криниці при дорогах та серед полів, з наївними рядками з пісні про "Ты запомни, сынок, золотые слова..." - місцеві пам'ятки монументального зодчества. Палаци тут бувають лише культури. 

А тепер накладіть на ці реалії таку ось табличку: "Пам'ятка архітектури 1675 року". Ось і я здивувалася. 

тим більше, табличка не старого, радянського ще, зразка, а більш сучасна - дітище, певно, дев'яностих. 

Дерев'яні церкви - звична картина для Кельменеччини. Більшість з них з'явилися у ХІХ ст. і є черговими варіаціями на тему синодального стилю. Комарівська ж церква цікавіша. Мурована кремезна дзвіниця приліпилася до тридільного одноверхого храму. Синій колір, бляха на куполі, тес, а не зруб на стінах - ну, на жаль. Але абриси свої храм зберіг. Поруч поставили нову муровану церкву, подвір'я у храмів спільне - і подивіться, як блякне на контрасті з старою святинею оце прямокутне одоробало під дешевою золотою бляхою. Шкода, що наш час не залишить нащадкам пристойної архітектури: самий примітивізм від бідності і невігластва. 

Каталог Василя Слободяна чомусь датує церкву 1765 роком. Чи це помилка, а чи ні, важко сказати: і в XVII, і у XVIII ст. Бесарабія була під турками. 

Для мене храм став несподіванкою - я хотіла зовсім іншого. По-перше, вида на Бакоту з іншого берега Дністра. По-друге, атлас автодоріг Західної України обіцяв у Комарові руїни якоїсь склярної майстерні. Гути, якщо простішою мовою.

Біля церков йшла молода матуся з двома дітьми, от її і вирішила допитати про гуту. "Не знаю" -  і відвертається. Чорт, знову апатія у відповідь. Підбираю синоніми. Прошу згадати, чи нема у селі хоча б чогось старого, може, руїни якої. 

- Я не знаю.

- Ви не місцева?

- Та місцева, просто я ще дуже недовго прожила.

 Глибоко, нічого не скажеш. А далі матуся зустрічає свою вже матусю - і запитує про розвалини гути її. Та вистрілює мені просто в очі:

- А ви чорний археолог?

 

Я звикла. Давно звикла, хоча це дуже сумно: переважна кількість селян буде вважати тебе монстром, хтонічним чудовиськом, чорним археологом, котрий під видом фотоапарату ховає лопату і мріє викопати на розвалинах склярні дуже багато коштовностей. Це вже не ображає - бо й не повинно: матуся матусі в чомусь права. Склярна майстерня була у Комарові в ІІІ ст. нашої ери. Давненько, коротше. І насолодитися її рештками й справді можуть лише археологи - чорні, білі, фіолетові, та які завгодно, аби археологи. 

В Комарові є кілька будівель екс-заводу, надто старими вони не виглядають, найцікавішою видається от та, що на фотографії праворуч. Здається, була колись млином. Вона стоїть біля спуску до Дністра, спуск крутий - і розпеченим вечором я туди не пішла, пожаліла своє серце. Хай воно собі тішиться знайденою старою церквою. 



Метрика про народження. Аби не липова.
Чи то млин, чи стара гута
Дві церкви поруч
Зблизька
Комарів з Дністра не дуже й роздивитися
© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник