Карта

50°17′59″ пн. ш. 24°25′36″ сх. д.

Хоча я і розумію, що крім мене в Україні набереться аж 0,0 людей, котрі підуть в Радванці пішки, але все одно головні поради по добиранню туди-звідти від траси Радехів-Червоноград скажу:

1. Автобус Львів-Радванці з АС № 2 о 9-20 в розкладі є, а насправді це бусик-привид, котрий на місце призначення не прибуває, гублячись десь в мочарах.

2. Дорога до села почне вигинатися змією, праворуч з'явиться насадження молодих сосенок, а ліворуч почуєте шипіння і заколихається трава. Тут дуже, ДУЖЕ зміїне місце. Бачила аж трьох. Місцеві кажуть, так завжди було, бо ліворуч у лісі болото. З пункту 2 випливає пункт

3. Карти показують коротшу дорогу до церкви - кромкою лісу і полем. Полем ага, а от кромкою не вийде - там серйозний ліс з КУПОЮ стежок, заблукати можна на раз. Плюс таки доведеться перебиратися по якихось стовбурах через болото, а які болота в Радванцях, я вас вже попередила. Коротше, йти треба обережно і бажано дорогою.

Але ж ви все одно не підете :о).

В кращому випадку поїдете. Ех.

Вікіпедія подає смішний факт: від Радванців (біля 450 жителів, відоме з 1531 р.) до Києва 416 км, а до найближчого моря (будь-якого, здається, підійде навіть Біле) - 550 км. До екватора - 5589 км. (Хоча нащо місцевим на екватор, там теж змій повно, були, знаємо). До найближчої залізничної станції - 11 км, і після кілометражу до екватора розумієш - тю, та це ж майже поруч, скільки там добиратися... :о)

Поліське село, яке, ймовірно, позичило своє ім'я в слов'янського імені Радован, колись було королівщиною і лежало при шляху з Добротвора на Сокаль. Принаймні так стверджує все та сама Вікіпедія. Хоча які тут шляхи - село й століття тому, й зараз губиться в лісах, відлюдьком ховається в чащах. Кажуть, тут в лісах дотепер кабани водяться.

...Коли дорога зверне вже в n-нний раз, ви побачите десь у полі праворуч кілька дерев - сільський цвинтар. Ліворуч з'являться ферми. Церква буде край села, десь між цвинтарем і фермами, поруч зі школою. До неї побіжить стежка вздовж ферм полем.

Чудовий зразок галицької архітектурної школи, тризрубний одноверхий храм Різдва Богородиці в Радванцях був, як і його дзвіниця, зведений з дерева у 1700 р. Центральний об'єм храму накритий шоломовидним верхом (забляшавілим, на жаль) на восьмерику, який виростає з четверика.

Дзвіниця має два яруси, квадратова у плані. Верхній ярус з галереєю, каркасний.