English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Васильків

Васильків. Собор. С. Ковнір

От яку красу Степан Ковнір збудував!


 Вранішні пригоди в Василькові.

Ранок. Рельси.

Це тіки називається "Васильків-1". Насправді це Калинівка.

Васильків — місто дивне і давнє. Тисяча чотирнадцять років, здається, так? Про це ще повідомляють букви на даху уентрального універмагу: "Василькову 1014 рокі.!"

Принаймні, в 1993 році місто святкувало тисячний ювілей. Літописи стверджують, що місто заснував у Х ст. київський князь Володимир Святославович. Щоправда, тоді воно називалося більш солідно: Василів. Навіть центром удільного князівства встигло побувати (з 1157 року). Далі як скрізь: татари, відродження з попелища, козацтво, Руїна, повітове місто, центр гончарства ect. От лишень одна виразна риса: центр декабристського руху.

Сонне і тихе – я б написала так, але боюся, що такі епітети підійдуть для будь-якого райцентру в шостій годині ранку в понеділок.

В Василькова є мінуси і плюси. В мінусах, по-перше, те, що станція «Васильків-1» не є Васильковим, а зовсім навіть Калинівкою. Звідти (як і з попередньої станції Глеваха) до міста треба трястися в переповненому бусику (1 гривня 25 копійок — і ти на станції). Наступний мінус – цілковита відсутність в місті такої потрібної штуки, як автовокзал. Хочете вибратися звідси? Ну так ось маршрутка на Глеваху. А ось на Калинівку. А ось ці жовті буси довезуть вас за 3.50 аж до метро «Либідська»!


І все? Все. Навіть в сусідню Білу Церкву звідси вибиратися треба або через Київ. Або через ту-таки Глеваху...

 

Тепер про плюси. В тисячолітнього міста є кілька пам’яток архітектури і історії. І найзначніша з них — Церква Антонія і Феодосія (1756-1758). Шедевр козацького бароко роботи Степана Ковніра (1695-1786).

Довге життя – 91 рік. Майстер будував храм, вже будучи Майстром, з досвідом, славою і ім’ям. Він вже був, за сучасними мірками, пенсіонером, розмінявши сьомий десяток. Нечастий в ті роки випадок довгого, працьовитого життя. Допомагам С.Д. Ковніру скульптор С.Тальянець: це його рука творила ці плавні лінії фронтонів, капітелі і сандрики.

Якби не шоста ранку, та не замок на дверях (гавковитий вівчар біля забору мені не першкода, з собаками я завжди домовлюся) — побачила б я і розписи В.Г. Бібібкова з 1757-58 років. Автентика до кісток: і абриси споруди, і її інтер’єри, все як було — таким і залишилося.

 


 Краса в термінах: реалії вербалізації почуттів.

Таблиця на честь Ковніра на стіні храму.

Таблиця на честь Ковніра на стіні храму.

Якщо зовсім сухо, то: церква квадратова в плані, з чотирма напівкруглими апсидами, по одній на кожну сторону світу. По осі стін апсид в головному квадратовому приміщенні стоять чотири опорних стовба, що несуть при допомозі підпружних арок центральний купол. Чотири бічних куполи завершені квадратовими ж приміщеннями поміж рукавами апсид.
Ось що відбувається, коли красу намагаєшся вербалізувати в архітектурних термінах. :)

 А як розказати про гармонію форм, витонченістьсилуету, барочний, але разом з тим стриманий декор? На виході отримуємо про «фасади оформлені ускладненими пілястрами іонічного ордеру, а вікна — фігурними налічниками з луковими сандриками» (цитую Г.Логвина, «Памятники искусства Советского Союза. Украина и Молдавия», М., Искусство).

А храм же дуже гарний. Бароко – воно обважніле в рюшах декору, важке, приземлене, чуттєве. А тут – політ в височину неба, стрункість куполів, вертикаль, що положила на лопатки горизонталь...

 

Логвин, до речі, зазначав, що у почерку архітектора Собору (ним, на думку дослідника, був М.Юрасов, автор Софійської бурси та Михайлівського храму Видубицького монастиря, про Ковніра ані слова) помітний чималий вплив школи пітерського генія Ф.-Б. Растреллі.

 

8 серпня 2006 р.

Дивна річ з цих храмом. Який в місті називають не інакше як Собором: як фотографії (кажуть) прибавляють людям 5 кг, так і цій церкві вони надають значно більшого об’єму. Між тим, насправді собор розмірами недавить: 20 на 20, у висоту – 28 метрів.

 

А крім собору - що ще? Адміністративний будинок, класицистичний і малоцікавий зовні (1817), де містився колись штаб Чернігівського полку (саме його офіцери брали участь в повстанні декабристів в 1825 році). І ще одна церква. 

Покаюсь: я була невиспана і обвішана сумками. До того ж, тричі сідала не на ту марштуртку, об’їздивши кількома колами все місто. Тому коли побачила з вікна Миколаївську церкву (1792), замішану з тіста бароко і класицизму, виходити не стала — почувалася ледь живою. Вибачте J.

 

Серед інших цікавинок — розкопаний скіфський курган (VI-V ст. до н.е.), залишки Змійових (Траянових) валіві фортечних валів з ХІ ст.

 

 


 Ще фотографії:


Місто прокидається...
Ще раз собор св. Антонія і Феодосія.
А це - охорона собору :)
Пам'ятник Шевченку в центрі міста.

Місто прокидається... Ще раз собор св. Антонія і Феодосія. А це - охорона собору :) Пам'ятник Шевченку в центрі міста.



© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник