English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  




Солеварні

Salina w Bolechowie

Мертвий годинник на мертвій солеварні. Болехів, листопад 2008 р.

Давайте не про замки і храми. Давайте про те, що зникає з українського архітектурного ландшафту ще швидше, аніж старі твердині. Давайте про солеварні, а?

Ми освічені і прагматичні, ми читали шекспірівського "Короля Ліра" і розуміємо, що фраза "Я люблю тебе як сіль" - неабиякий комплімент. Ми знаємо, що закарпатські замки піднімалися над Тисою, щоби оберігати каравани з "білим золотом Середньовіччя", з все тією ж сіллю. Якою були багаті Карпати, і яка так потрібна була жителям рівнини - від Угорщини і до Дніпра. Ні, про чумаків і Крим не будемо, там не до архітектури було.

 

Ну от польська Велічка під Краковим. Ну Велічка, ну кльово. В списку світової спадщини ЮНЕСКО, тисячі туристів, хоровод сувенірів, індустрія, ахи-охи.

А ще Нікольська солеварня з російського Солекамська. Куди їй до Велічки: 1880-ті роки, дерев'яна ізбушка, не більше. Але і та важна: експонат в архітектурно-етнографічному музеї "Хохловка".

Або от дивовижного виду солеварня у водах мілкого лиману на Адріатиці, в словенському районі Сечевле. Туристичний об'єкт, сіль розфасовують в кольорові упаковки і продають туристам.

Ще Росія - там сенсація, знайдена найдавніша в світі солеварня під Великим Новгородом (село Мшага). І зроблять же з того туристичну атракцію, зроблять!

 

Україні незрозумілі ці пром-екскурсії. Все, що так-сяк в нас тягне на туристичні об'єкти - це соляні шахти в закарпатському Солотвино (читай: алергологічна підземна лікарня) та соляні шахти ж в Соледарі на Донеччині (там навіть концерти проводяться, і взагалі - взяли курс на українську Велічку. І молодці). Все.

Так безславно помирає багатовіковий промисел, який довго годував Карпати.


Old saltern in Kalush

Солеварня в Калуші на початку ХХ ст.

Ніхто не знає, як і коли люди вперше почали випарювати в цих краях сіль. Але робили це давно. (Стаття "Соляні шахти" Т.Сис і Л.Паравійчук з "Радянського Поділля" за 1982 р. стверджує, що вже наприкінці ІІІ тисячоліття до н.е. в Карпатах варили сіль). Карпати постачали сіллю ледь не половину Центральної Європи, та спроби варити сіль були й на Поділлі. Коли за Теребовлю в 1098 р. чубилися князі Святополк і Давид, сіль у Києві подорожчала вп'ятеро, що викликало бунти бідноти. а Іпатіїський літопис за 1164 р. згадує повінь на Дністрі. яка затопила 300 торговців сіллю.

 

Про це свідчить i легенда про заснування Долини, і переказ про монахів-васіліан в Лаврові (ці з колодязя замість води дістали ропу, з якої й почали випарювати у горщиках та казанах сіль), і топоніми Сіль, Солотвине, Солоне (Закарпаття), Стара Сіль, Солонка, Солонське (Львівщина), Солотвин (Івано-Франківщина). Вулиця Руська в Львові відома здавна, з XIV ст. тут селилися русини, які називали цю міську артерію вулицею Соляників - і торгували тут сіллю. Теж промовистий факт. а прізвища Зварич, Солончук, Соляник, Зварник?

 

Сіль несла з надр вода, до солоних джерел йшли спраглі смаколику тварини, а люди ж часом від тварин розумніші, тож здогадались, що смачний присмак можна зберегти й поза джерельною карпатською водою. Все й потрібно - вогонь та посудина для випарювання.

 

Родовища швидко обростали потрібною "інфраструктурою". Головним був колодязь (або шахта-"вікно") з солоною ропою. Там працювали солекопи, вони ж гірники. Їхня робота була найважчою. Далі потрібні були гостроверхі бані-варниці з високими коминами. Тут спочатку в казанах та сковорідках солевари-зваричі (маєте знайомих з таким прізвищем) займались добуванням білого золота. Для готового продукту потрібні були склади, бочки для котрих готували бондарі, а пакували сільв бочки лопатники. Ось і вся програма-мінімум для солеварні. З персоналу були ще конюхи та перевізчики, а наглядав за інструментами робітників майстер-слюсар. Багаті солеварні, як от старосільська, могли собі дозволити ще й приватну цегельню для будівництва печей (1559 р.).

 

Сіль була річчю настільки цінною, що багато родовищ ропи в Карпатах були королівською власністю. На середину XVI ст. таких солеварень було вже чимало: 3 в Старій Солі, стільки ж в Дрогобичі, дві в Котові, по одній в Колпці, Ясениці Зворицькій, Нагуєвичах та в Модричах.

Приватних соляних промислів було ще більше: понад 60. а були ще підпільні, самопальні, бе біднота крадькома випарювала сіль, щоб відвезти її потім на Поділля чи Волинь. В Прикарпатті чи не головними центрами солеваріння були Галич і Коломия. В останню за сіллю ще в 1647 р. їздив Богдан Хмельницький з сином. В 1652 р. Тиміш Хмельниченко поїхав вже за сіллю для війська один. Навіть чумаків часом називали коломийцями...

Одним з анйбільших було долинське родовище ропи. Поблизу Долини солеварні діяли в селах Струтин (з шахтою завглибки в 33 м), Тростянець, Солуків, Раків, Рахин, Слобода-Долинська. Найдовше протрималася солеварня в Долині, хоча її погрожували закрити ще за Австрії та Польщі. Помер комплекс вже в часи незалежної України...

Для прикарпатської солі у Києві були зведен величезні склади. Вже звідси карпатська сіль відправлялася у Білорусь та Московію.

 

Гірнича справа розвивалась: з'явились канатно-ударна техніка буріння та системи водопостачаня, піднімати розсіл з шахт допомагали коні. Важка справа пішла веселіше. За тиждень з однієї копальні добували близько 16 бочок грудкової солі. Десь на рівні князівських часів соледобувна промисловість залишалась ледь не до ХІХ ст. З 1772 р., коли все, що західніше Збруча, відійшло до Австрії, соляні промисли стали державною монополією. Більше про солеваріння читаємо тут.


Salzwerk in Dolina

Солеварня в Долині в 1916 р. Потужне виробництво.

Що буде з солепромислами далі? А невідомо. Але те, що старі солеварні нікому не потрібні, крім купки туристів-ентузіастів - факт.

 

Моя стаття на цю тему.


Most salinarny, Kosiw

"Салінарний" міст у Косові поблизу водоспаду "Гук".




Salina w Kalusze
Salina w Kalusze

Такою була солеварня в Калуші.


Дещо з сільні-солеварні збереглося до нашого часу.


Дещо з сільні-солеварні збереглося до нашого часу.


Фото, на жаль, не моє.

Фото, на жаль, не моє.


Salina in Bolekhiv


Болехівська солеварня збереглась чи не найкраще, але й вона перетворюється на руїну. Адмінбудинок на нижньому фото згорів в 2009 р.


Bolekhov's saltworks

А солеварня була ж не лише корисна, а й гарна.


Salina w Dobromyli


Солеварня в Добромилі.


Salzwerk in Delatyn


Делятин. Солеварня.



Stebnyk, saltwork

Солеварня в Стебнику.


Ще солеварня в Калуші.

Ще солеварня в Калуші.


Salina w Dolinie


Горезвісна долинська солеварня.


Ланчин біля Надвірної.

Ланчин біля Надвірної.


Калуська солеварня в 1938 р.

Калуська солеварня в 1938 р.


Ще раз Делятин.

Ще раз Делятин.

© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник