English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Рожнятів
Ось такий він, замок Скарбека в Рожнятові. 27 квітня 2009 р.

Карта

Координати: 48°56′11″ пн. ш. 24°09′17″ сх. д.

 

Сови не те, чим вони здаються. Так само і міліцейське відділення в Рожнятові, райцентрі з населенням в 4 тис. жителів: це зовсім не просто собі відділок, де сидять люди в погонах. Це, народ, справжній - от не обманюю! - замок. Причому настільки древній, що нечисленні джерела змагаються в більшій крутизні дат: то пишуть, що це XIV століття, то - що XVII ст, а то і взагалі архаїчне ХІІІ-те... Люблять в нас казки писати, еге ж. (Хоча вже в ХІІ ст. на місці Рожнятова було укріплене поселення Старе Село. Топонім зберігся до нашого часу).

Про те, що в замку Скарбеків зараз міліція, як і про те, що дивитися там естету ні на що, я була в курсі. Але ж хоча б для власної віртуальної "галочки" побачити цю споруду я повинна була!

 

Цей нешедевр архітектури принаймні знайти неважко: від австостанції в селищі піднімається вгору дорога, від неї перший же зворот праворуч (можна й другий, але там доведеться лізти через шлагбаум біля прокуратури) приведе у двір міліції. На фотоапарати тут не зважають - напевне, вже звикли. Кажуть, головний міліціонер району навіть є фанатом історії і збирає про замок-відділок матеріали.

 

Відомо про цю споруду небагато: в 1735 р. Павло Беное з Бурштина віддав заміж онучку Юлію Магдалену за багатія, депутата, яблоновського, солотвинського і коломийського старосту й галицького суддю в одній особі Рафала Скарбека - а посагом віддав свої коломийські землі й посаду коломийського хорунжого. Рафал був ще й опікуном малолітнього Станіслава Потоцького, сина Йосипа Потоцького. Так в Рожнятів потрапили Скарбеки.

Роман Афтаназі в своїй фундаментальній праці Рожнятів не згадує, то ж важко сказати, коли саме в містечку виник оборонний двір на підвищенні в центрі. Мав замок вал, мав рів. Як то завжди буває з замками, про рожнятівський казали звичні легенди про підземні ходи: тут начебто було аж дві такі магістралі - до урочища Батин і до монастиря ченців-василіанів. Один хід начебто таки існує, але є в аварійному стані, а вихід з нього давно завалений. Зрозуміло, що не раніше кінця XVIII  ст. (як на мене, той  взагалі в першій половині ХІХ ст.) комплекс було перебудовано під палац - тоді й кутову башту реформували в рисах модної неоготики. Вежа була значно вища, мала оглядовий майданчик і флюгер - її вкоротили вже в радянський час. Та стіни залишились метрової товщини.

 

Андрій Климчук в своїй статті про Рожнятів пише:

 

"В книзі "Рожнятів. Сторінки історії" 2005 року читаємо: "У середині ХVIII ст. граф Скарбко на рожнятівській височині відбудував новий невеликий замок, який зберігається до теперішнього часу...". Точних відомостей, коли збудовано замок у Рожнятові, нема. Одні датують XIII століттям, інші- XV. Та дослідники краю, народні перекази і легенди засвідчують, що замок був добре укріплений. Р. Федоренко у своїх дослідженнях зазначає: "У Рожнятові було збудовано укріплений замок. Стояв він на високому місці і був оточений глибоким ровом з водою, мав бійниці та два підземні ходи. Один з цих ходів вів до урочища "Батин", а другий - до костелу..." Костел не міг бути місцем тривалого сховку під час набігів ворогів, тож підземний хід скорше давав змогу переховатися в замку у скрутну годину, міг використовуватися і для господарських потреб його власниками. Інший підземний хід - в урочище "Батин" - проклали, очевидно, виключно з метою переховування під час військової загрози.

... в середині XVIII століття на рожнятівській височині граф Скарбко відбудував невеличкий замок.  (...) Австрійська влада ліквідувала права феодалів на міста. і 14 листопада 1785 року Рожнятів офіційно отримав статус міста згідно з маґдебурзьким правом. У місті тоді було тільки 188 будинків і 1008 жителів".

Стаття, на жаль, плутана: то Скарбек замок в середині XVIII ст. будує, а за кілька абзаців - вже відбудовує. Містерія, коротше. :о) А стаття - компіляція з більш професійного матеріалу Ігоря Лазаришина.

 

До речі, традиція розміщувати в рожнятівському замку урядові установи має глибоке коріння: повітовий суд та поліція тут містилися ще в австро-угорські часи. Парк, що оточував замок (його залишки можна прослідкувати й тепер) спускався до глибокого ставу, зараз неіснуючого.

Також в містечку є дерев'яна церква, а на в'їзді до Рожнятова привертають увагу каскади на місцевому водосховищі (тут тече річка Чечва. Вважається теплою з двох рожнятівських річок. Річка Дуба, навпаки, є традиційно холодною). Була синагога - зараз її немає, як і костелу з 1703 р. Про єврейське минуле містечка читаємо тут. Скарбеки звели тут також цегельню, гуральню, водяний млин і броварню.  



Неканонічний вид для середньовічного замку.
Неоготична кутова вежа рятує ситуацію.
Церква Різдва (1900) колись була дерев'яною...
... а зараз є сайдингово-бляшаною самопародією.
Каскади біля Рожнятова
Таким був замок в Рожнятові в 1917 р.
Фото звідси.
Стара школа і костел в Рожнятові.
Такою була рожнятівська синагога.
© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник