English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Святогірськ
Стара поштівка
Фото - Олексій Сльозкін

Архівна поштівка - і фото Олексія СЛЬОЗКІНА


Де це: місто районного значення в Донецькій області, на р. Сіверській Донець, поблизу місця зустрічі трьох областей: Донецької, Харківської та Луганської. Місто (найпівнічніше в Донецькій області) підпорядковане Слов'янській міськраді міста Слов'янська. Входить до Краматорської агломерації.

Перша згадка в документах: 1571

Населення: 4 900

Карта міста


 ...

Стара поштівка, найменш релігійна

Тут надзвичайна природа. Високі мальовничі кручі над річкою Сіверський Донець, що поросли реліктовими соснами, оспівував не один поет та художник. Видатний російський письменник і драматург Антон Чехов одним з перших назвав цей край «Донецькою Швейцарією». Він писав:

«Место необыкновенно красивое и оригинальное: монастырь на берегу Донца, у подножья громадной белой скалы, на которой, теснясь и нависая друг над другом, громоздятся садики, дубы и вековые сосны. Кажется, что деревьям тесно на скале и что какая то сила выпирает их вверх и вверх… Сосны буквально висят в воздухе и того, и гляди, свалятся... Кукушки и соловьи не умолкают ни днем не ночью...»

 

Святогірськ, маленьке туристське містечко в Донецькій області, зачудовує симбіозом Природи і Людини. З одного боку Донця власне місто і численні турбази, з другого відкривається запаморочлива панорама Святогірського Успенського монастиря з Миколаївською церквою над урвищем крейдяної скелі. На сусідньому пагорбі застиг 22-метровий бетонний революціонер Артем (1927, скульптор Іван Кавалерідзе) як згадка про радянське минуле міста і часи, коли монастир використовували як санаторій, а один з його храмів — як танцювальний клуб.


 Про природу. І про історію.


До речі, про природу: місто вважається одним з самих зелених в Україні. На кожного жителя тут припадає 144,2 кв.м. зелених насаджень. А ще тут є озера: Банне і Бездонне, на березі котрого росте 600-літній дуб.

 

Поселення серед цієї краси з’явилося в XVI ст. Першою його назвою була Святі Гори. Вже в 1624 році документи згадують про вибитий в крейдових скелях над річкою Святогірський монастир, хоча деякі легенди й наголошують, що скит тут заснували ще візантійські ченці в VIII-IX ст. або монахи Києво-Печерської Лаври, що шукали прихистку після того, як Батий зруйнував Київ в 1241 р. Найфантастичніші з переказів оповідають навіть, що монастир сам виріс з землі на диво всім свідкам цієї події.

Документи про таку версію нічого не згадують, хоча свідчать, що в другій половині XVI ст. козаками було організовано сторожову службу по Дoнцю (дуже вже татарські набіги дошкуляли), у межах якої на лівому березі Сіверського Донця діяла 5-а Святогірська сторожа.

В середині XVIII ст. на лівому березі річки виникла монастирська слобода Банне. Поселення на різних берегах ще довго носили різні назви. В 1787 р. Святогірський монастир закривають за наказом Катерини ІІ. Імператриця дарує цю місцевість своєму фавориту князю Г. Потьомкіну. В князівському маєтку в 1844 р. монастир відродився, отримав нові храми і корпуси. І знов виток історії, знову монастир потрапляє в немилість: його закривають в 1922 р., щоб відновити вже аж в 1992 р.

 


В 1964 році поселення на обох берегах Дінця об’єднуються під назвою Слов’яногірськ і отримують міський статус.

Сучасну назву місто носить з травня 2003 р.

З 1980 р. в місті діє Державний історико-архітектурний заповідник (вул. Заречна, 4, тел./ф. (06262) 55163), а ще — ландшафтний заказник «Гора Артема».

До складу Успенського монастиря входять церкви Миколаївська крейдяна і Преображенська (XVII ст., відновлені в ХІХ ст.), підземний хід (XVII ст.), Успенський собор, Покровська церква з дзвіницею, будинок настоятеля, келії, два павільони, стіни з баштами та інші будівлі (ХІХ ст.). Вище за течією річки збереглися залишки скиту з печерою відлюдника.

Відвідувачам монастиря слід детально продумати свій гардероб: затято-проросійські козаки, які стоять біля входу до комплексу, не пропускають всередину тих, хто, на їх дивну думку, вдягнутий неналежним чином.

Ще з початку ХХ ст. місто почало розвиватися як кліматичний курорт. Тут відпочивали І. Бунін, І. Рєпін, фольклорист І. Манжура. Поєднання чистого повітря соснових лісів і каскада крейдяних гір допомагає боротися з захворюваннями серцево-судинної системи, функціональними розладами нервової системи, хронічними захворюваннями органів дихання, залізодефіцитною анемією.

В місті працює національно-природний парк «Святі Гори» — природоохоронна, наукова інституція загальноукраїнського значення. На території парку зареєстровано 1008 видів вищих рослин, серед них 123 реліктових, 48 видів занесено до Червоної книги України, 12 — до Європейського Червоного списку. На території парку водяться дикі кабани, лисиці, вовки та ще 40 видів ссавців. Серед крейдяних скель гніздиться нечастий гість для Європи – пугач.

 


 Ще архівні види монастиря:












 Сучасні фото (автор - Андрій Чекмарьов)




© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник