English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Святогірськ
Архівна поштівка - і фото Олексія СЛЬОЗКІНА

Де це: місто районного значення в Донецькій області, на р. Сіверській Донець, поблизу місця зустрічі трьох областей: Донецької, Харківської та Луганської. Місто (найпівнічніше в Донецькій області) підпорядковане Слов'янській міськраді міста Слов'янська. Входить до Краматорської агломерації.

Перша згадка в документах: 1571

Населення: 4 900

Карта міста

...

Тут надзвичайна природа. Високі мальовничі кручі над річкою Сіверський Донець, що поросли реліктовими соснами, оспівував не один поет та художник. Видатний російський письменник і драматург Антон Чехов одним з перших назвав цей край «Донецькою Швейцарією». Він писав:

«Место необыкновенно красивое и оригинальное: монастырь на берегу Донца, у подножья громадной белой скалы, на которой, теснясь и нависая друг над другом, громоздятся садики, дубы и вековые сосны. Кажется, что деревьям тесно на скале и что какая то сила выпирает их вверх и вверх… Сосны буквально висят в воздухе и того, и гляди, свалятся... Кукушки и соловьи не умолкают ни днем не ночью...»

 

Святогірськ, маленьке туристське містечко в Донецькій області, зачудовує симбіозом Природи і Людини. З одного боку Донця власне місто і численні турбази, з другого відкривається запаморочлива панорама Святогірського Успенського монастиря з Миколаївською церквою над урвищем крейдяної скелі. На сусідньому пагорбі застиг 22-метровий бетонний революціонер Артем (1927, скульптор Іван Кавалерідзе) як згадка про радянське минуле міста і часи, коли монастир використовували як санаторій, а один з його храмів — як танцювальний клуб.

Про природу. І про історію.

До речі, про природу: місто вважається одним з самих зелених в Україні. На кожного жителя тут припадає 144,2 кв.м. зелених насаджень. А ще тут є озера: Банне і Бездонне, на березі котрого росте 600-літній дуб.

 

Поселення серед цієї краси з’явилося в XVI ст. Першою його назвою була Святі Гори. Вже в 1624 році документи згадують про вибитий в крейдових скелях над річкою Святогірський монастир, хоча деякі легенди й наголошують, що скит тут заснували ще візантійські ченці в VIII-IX ст. або монахи Києво-Печерської Лаври, що шукали прихистку після того, як Батий зруйнував Київ в 1241 р. Найфантастичніші з переказів оповідають навіть, що монастир сам виріс з землі на диво всім свідкам цієї події.

Документи про таку версію нічого не згадують, хоча свідчать, що в другій половині XVI ст. козаками було організовано сторожову службу по Дoнцю (дуже вже татарські набіги дошкуляли), у межах якої на лівому березі Сіверського Донця діяла 5-а Святогірська сторожа.

В середині XVIII ст. на лівому березі річки виникла монастирська слобода Банне. Поселення на різних берегах ще довго носили різні назви. В 1787 р. Святогірський монастир закривають за наказом Катерини ІІ. Імператриця дарує цю місцевість своєму фавориту князю Г. Потьомкіну. В князівському маєтку в 1844 р. монастир відродився, отримав нові храми і корпуси. І знов виток історії, знову монастир потрапляє в немилість: його закривають в 1922 р., щоб відновити вже аж в 1992 р.

 

В 1964 році поселення на обох берегах Дінця об’єднуються під назвою Слов’яногірськ і отримують міський статус.

Сучасну назву місто носить з травня 2003 р.

З 1980 р. в місті діє Державний історико-архітектурний заповідник (вул. Заречна, 4, тел./ф. (06262) 55163), а ще — ландшафтний заказник «Гора Артема».

До складу Успенського монастиря входять церкви Миколаївська крейдяна і Преображенська (XVII ст., відновлені в ХІХ ст.), підземний хід (XVII ст.), Успенський собор, Покровська церква з дзвіницею, будинок настоятеля, келії, два павільони, стіни з баштами та інші будівлі (ХІХ ст.). Вище за течією річки збереглися залишки скиту з печерою відлюдника.

Відвідувачам монастиря слід детально продумати свій гардероб: затято-проросійські козаки, які стоять біля входу до комплексу, не пропускають всередину тих, хто, на їх дивну думку, вдягнутий неналежним чином.

Ще з початку ХХ ст. місто почало розвиватися як кліматичний курорт. Тут відпочивали І. Бунін, І. Рєпін, фольклорист І. Манжура. Поєднання чистого повітря соснових лісів і каскада крейдяних гір допомагає боротися з захворюваннями серцево-судинної системи, функціональними розладами нервової системи, хронічними захворюваннями органів дихання, залізодефіцитною анемією.

В місті працює національно-природний парк «Святі Гори» — природоохоронна, наукова інституція загальноукраїнського значення. На території парку зареєстровано 1008 видів вищих рослин, серед них 123 реліктових, 48 видів занесено до Червоної книги України, 12 — до Європейського Червоного списку. На території парку водяться дикі кабани, лисиці, вовки та ще 40 видів ссавців. Серед крейдяних скель гніздиться нечастий гість для Європи – пугач.

 

Ще архівні види монастиря:



© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник