English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Жилівка


Успенська церква (XVIII ст.) у Жилівці. 26 листопада 2016 р.


Карта

Координати: 48°20′34″ пн. ш.26°25′50″ сх. д.

Менш як 700 жителів

Перша письмова згадка - 1635 р. 

 

В Жилівку не можна потрапити випадково - самі на карту подивіться. Тим більш не можна потрапити випадково до місцевої Успенської церкви - вона не при дорозі, її доведеться шукати. Орієнтиром буде сірий дім молитви - біля нього є перехрестя, от треба туди, далі доведеться звертати ще, але це вже на місці зорієнтуєтеся. Хоча навряд чи: скромні хатні дерев'яні церкви - не той краєзнавчий магніт, на який ловляться сотні туристів. Це тиха камерна радість для нечисленних дослідників і зовсім вже затятих краєзнавців. Я з другої категорії. 

 

Жилівка стала Жилівкою без хоч якоїсь причини, у 1946 році. Раніше село називалося Синжер - і це був ойконім, тобто назва, яка утворилася від імені. Синжер - Синджорж - чуєте, вже вгадується? - так, Санкт Георгіус, святий Юрій (ну чи Георгій). Напевно, колись у селі церква була присвячена саме йому. Тепер вже от Успенська, а село вже Жилівка. Бо Синжер дуже вже не по-нашому звучить. 

Ні, про святого Юра це не я придумала, це зі збірника "Топоніми як джерело і пам'ятки історії. На матеріалах Новоселицького району Чернівецької області" Ігоря Чеховського, Валентина Ільчука та Неоніли Ільчук. 

 

Тут, як і багато де на Буковині, навіть в радянський час стояли вітряки, мололи людям муку. Було їх п'ять. Немає жодного. Зате є колишній панський будинок. У ньому зараз ФАП, а в 1947-1973 рр. була сільська школа. Я ФАПу не бачила. Доведеться якось повертатися. 

От такою була церква у Жилівці (Сенжері, Синжарі) на поч. ХХ ст. З книги "Українське мистецтво" Вадима і Данила Щербаківських (Київ, 1913, перевидання: Харків, 2015, видавець Савчук О.О.).

Поч. ХХ ст. З книги "Українське мистецтво" В. і Д. Щербаківських (Київ, 1913, перевидання: Харків, 2015, видавець Савчук О.О.).


 

З датуванням церкви ось як: в прекрасній монументальній праці Вадима і Данила Щербаківських "Українське мистецтво" Успенську церкву датують двома цифрами: 1813 та XVIII ст. Ймовірно, з 1813 р. походить або якась прибудова до храму (дзвіниця?), або перебудова самої церкви.

На стіні Успенської церкви - тильній, протилежній дзвіниці, але першій від брами - саморобна чорна пам'ятна табличка. XVIII століття, пишеться там. Люблять. Розуміють. Пишаються. Мали б берегти, але з цим важче: скромна-прескромна, ймовірно, архаїчна дзвіниця вся у сайдингу. 

І от вам контраст: неймовірна скромність - і неймовірна ж ворожість до туристів. Я була у селі в суботу, храм був відкритий, у ньому поралися три літні жінки. Спитала дозволу зайти. Не отримала його. "В неділю в церкву можна всім, а сьогодні не можна, тільки з благословення батюшки". Ну йолки ж палки. Розказала про себе - щоб не боялися. Гострі колючі очі найстарішої з бабусь, худенької і сіренької, лишалися крижаними. Ну добре, сказала я, вже йду, як ви такі непривітні. Але ще одне питання: у вас у Жилівці маланкують?

І крига в очах розкололася на сотні іскорок, і бабця помолодшала років на тридцять. Ні, в Жилівці вже давно не маланкують. Кілька декад вже село не бачило маланки, але вона ще застала її. І як же в неї гупало сердечко, коли маланкарі заходили в рідний двір - а потім виплясували з її сестрою і нею самою! "Десь може і танцюють, а у нас маланка не танцювала. вона ПЛЯСАЛА! Знаєте, як плясала!" - і десь взялася в бабусі юнацька постава, спина вирівнялася, шия гордо тримала голову. Там, в тій голові, гупали барабани і грав баян, там з тупанням чоботів танцювали розпашілі молоді хлопці, там ожила синжерська маланка - та, яку я не побачу вже ніколи. Тут не було ані ведмедів, ані коней, головних буковинських персонажів, але старших хлопців таки традиційно називали калфами. 

На прощання бабуся дозволила мені навіть зробити один кадр всередині церкви.

Ну, церква як церква, скромна і буковинська, нічим особливим, окрім кам'яного низького муру, і не запам'ятається. А от бабуся ця - її я пам'ятатиму довго. Вона бачила синжерську маланку. А я бачила її. Хоч так. 



Архівне фото церкви в Жилівці. З книги "Українське мистецтво" Вадима і Данила Щербаківських (Київ, 1913, перевидання: Харків, 2015, видавець Савчук О.О.).

Архівне фото церкви в Жилівці


Жилівка - Синжер

На обох в'їздах у село стоять такі таблиці

Розп'яття при дорозі. Жилівка Новоселицького району

Розп'яття при дорозі


Успенська церква в Жилівці - хатнього типу. Скромна і частково у сайдингу
Старовинна і скромна Успенська церква у селі Жилівка на Чернівеччині
Sânger, Noua Suliță

Успенська церква


Дозволили зробити кадр

Дозволили зробити кадр


Табличка на стіні храму в Жилівці

Табличка на стіні храму


© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник