English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Вигода. Карпатський трамвай

Ось вона, колія в 750 мм.
"Наш паровоз вперед летит, в Мизуне остановка..."
Машиніст Степан Тисяк.

"Наш паровоз вперед летит, в Мизуне остановка..."


 У минуле - по вузькоколійці.

Карта

 

Карпатський трамвай останнім часом стає шалено популярним. Про нього пишуть статтібагато!), знімають телевізійні сюжети і роблять фоторепортажі в жж. Більше того - в Карпатського трамваю є власний сайт. Все вказує на те, що в КТ туристичний потенціал якщо й не на рівні, скажімо, Кам'янця, то на рівні Синевиру чи Косова.   

Хіт сезону, атракція року. Ох і не люблю ж я писати про популярні місця! :) Але напишу.

 

Бо 16 липня 2006 року я і Ігор Хома теж прокаталися маршрутом бойків-дереворубів на карпатському трамвайчику з Вигоди до Дубового Кута. Величезна подяка найбільшому, напевно, ентузіасту відродження вузькоколійок в Україні - пану Любомиру Яцкову. Знаєте, дуже приємно спілкуватися з людиною, яка робить добру, цікаву справу, робить її віддано, і при цьому ще й така приємна, проста в спілкуванні. І розумна. З таким керманичем в Карпатського трамваю велике майбутнє. :)

А починалося все так...


 Дітище барона Поппера



Барон Поппер. Архівне фото з книги "Вигода".

Сіль, нафта і ліс - головні багатства Долинщини. Ну, нафта - це більше останнім часом, а раніше Прикарпаття могло похвалитися на іноземних ринках саме лісом і сіллю.

Сіль возити, знаєте, легше: це не важкі смерекові стовбури. З сіллю проблем не виникало. А ось для лісоторговців манною з небес стало відкриття в 1860-х роках залізничної гілки з Львова до Станіславова і потім Чернівців. Ведмежі кути Австро-Угорської імперії, Бойківщина і Гуцульщина тепер мали зв'язок з метрополією, Відень з захмарних столичних далей перетворився у цілком реальне, досягаєме залізницею місто. Відкрилися нові ринки для торгівлі багатствами краю.

Де нові можливості для збагачення - там відразу з'являються ті, хто цими можливостями вміє скористатися. В 1873 р. барон Леопольд Поппер фон Подгарі переносить з рідної Угорщини головний офіс своєї фірми (спеціалізація - заготівля, переробка і збут деревини) в Галичину. Сиві Ґорґани зачудовано спостерігають з висоти, як у сільці Вигоді з'являється перший тартак на їх теренах.

Залізниця, щоправда, до Вигоди трі-і-і-і-і-ішечки не дотягнула. Деревину потрібно було якось діставляти з тартаку "Евеліна" на станцію в Долину. Спочатку для цього використовували "конки" - рельси є, а замість паровоза - коні.

Поппер в своїх починаннях був не першим: в Карпати наприкінці ХІХ ст. почали заглиблюватися блискучі лінії рельсів з різних боків: поблизу Сколе найдовшу вузькоколійну гілку будували барони Гредлі (вони ж побудували першу в Карпатах електровню та водогін з керамічних труб), в Осмолоді розвивали лісопереробну промисловість магнати Потоцькі. Конкуренція як вона є, чистісенький тобі капіталізм.

Перший участок дивної, управляємої ще кіньми напів-залізниці проліг в 1890 р. від Вигоди до тартаку в Старому Мізуні (3 км). Саме на цьому участку річка Свіча вливається в Мізуньку, тому потрібні були мости.


 Народження вузькоколійки

Стара поштівка з видом вузькоколійки.

Стара поштівка з видом вузькоколійки.

В 1883 році залізниця (нормальної ширини) протягнулася з Долини до Вигоди. Далі починалися гори.

Деревина - саме там, в Ґорґанах. Бокораші віками сплавляли її вниз по течіях Мізуньки та Свічи, але ж як це старомодно в часи первісного накопичення капіталу! Тим більш, жителі Вигоди і Мізуня жалілися на невправних бокорашів: стовбури дерев часто створювали гаті на воді, річки розливалися, затоплюючи городи селян. Треба було щось придумати. І придумали.

Найкраще наступний етап життя Вигоди описаний в книзі "Вузькоколійні залізниці Східної Галичини" Вольфрама Венделіна (Австрія). Саме звідти можна дізнатися, що в 1913-1914 роках починається будівництво вузькоколійки (ширина колії - 770 мм, це майже вдвічі менше за традиційну європейську колію). Довжина прокладеної гілки склала 21 км (від Вигоди до Людвиківки). Вартість робіт - 600 000 крон.

1914 рік - дата непроста. На час воєнних дій будівництво колії припинилося, щоб відновитися вже після війни.

19 лютого 1918 року почалося проектування вузькоколійки з Вигоди вверх по річці Мізунці. Проектні роботи виконувала фірма "Фальтер і Даттнер" з Кракова. Для лісової колії біля вигодського залізничного двірця були влаштовані численні дорожні пристрої: саме Вигоду планувалося перетворити на значний промисловий центр з великими тартаками. (Вигода й тепер мало схожа на звичайне селище, радше вона нагадує невелике місто). В кінці бокової третьої колії планувалося звести локомотивний реміс з поворотним кругом. Ці роботи були завершені в 1920 році. Далі головна лінія продовжилась до урочища Буковець, а бічні - в Глибокий, Яловий та в інші напрямки.

В 1936 році з'являються й кінцеві станції гілки: "Бескид" і "Свіча".

На 1939р. мережа місцевих ліній складала 65 км загальної довжини. На той час вже були сформовані вузькоколійки з Вигоди до Солотвинського мельдунку (по р.Мізунці) та до Бескидського мельдунку (по річці Свіч).

В.Венделіну вдалося відшукати план пасажирського руху по вузькоколійці, датований 1938 роком. Поїзд відправлявся з Вигоди о 8-45 ранку (зараз екскурсанти сідають в вагончики близько 11 години ранку). На кінцеву станцію "Свіча" карпатський трамвай прибував о 10-30. Швидкість була невелика - близько 25 кілометрів на годину. Назад трамвай відправлявся о пів на п'яту дня, прибуваючи у Вигоду в 18-00. Курсував поїзд в робочі дні.


 Туристи замість дереворубів?

Любомир Яцків розповідає екскурсантам, що найчастіше лісоруби виїжджали у гори в понеділок зранку, щоб повернутися додому увечері в п'ятницю: чого дарма паровозик ганяти щодня? Цілий тиждень вони працювали в лісах, та вже в середу не витримували... їхні жінки: і вузька колія доставляла жіноцтво в обійми своїх коханих половинок кожної середи.

Якщо це і легенда, вона дуже схожа на правду. :)

 

До речі, після початку Першої світової війни барон Поппер повернувся на батьківщину, а вся його лісопереробна імперія перейшла до акціонерного товариства "Сільвінія" (Великобританія). (Зацікавлення деревиною вгадується вже в назві компанії). Саме "Сільвінія" задумалася не лише про промислово-пасажирський, а й туристський потенціал вузькоколійки.

Як тільки в 1920р. вузькоколійка дотягнулася до станції Соболь (зараз це Миндунок), в тогочасній пресі почала з'являтися реклама: панове туристи, а ну-мо до нас, в нас тут та-а-ака траса мальовнича!  Уявіть: навколо гори, внизу ріки, поруч джерела і водоспади.

На 1939 рік, коли Вигодська гілка доросла до 65 км., вона вся обросла туристською інфраструктурою.

Одночасно з цим керівництво "Сільванії" вирішило будувати з Вигоди через Торунський перевал колію нормальної ширини - аж до Хуста. На жаль, коштів на такий грандіозний проект в фірми не вистачило.


 Радянський лад і вузька колія: система стосунків.

В 1939 році Вигода, як і вся Західна Україна, потрапляє в склад СРСР. Далі - Друга світова, ще далі - будівництво соціалізму шаленими темпами. Будували соціалізм і з деревини також, особливо її потребували шахти на Донбасі, тому ліса в Карпатах починають масово вирубувати. Обсяги заготівлі деревини в Вигоді сягнули астрономічної цифри в 700 000 кубометрів щорічно.

Таким масам сировини потужностей наявної вузькоколійки було замало. З основних мельдунків у важкодоступні урочища терміново прокладалися нові кілометри вузької колії. В 1960-х роках загальна протяжність колії складала вже 170 (!) км. Головною тягловою силою були тепловохи типу ГР і зчепи марки "Ваймер".

Туристів карпатським трамвайчиком вже не возять - не до того.

А далі раптом система дала збій. Деревини в колишніх обсягах вже не вивозилося. Мережа автодоріг росла з кожним днем. Ділянка за ділянкою, вузькоколійка почала зменшуватися. На початок 1990-х її довжина складала вже 135 км. Технічний стан об'єкту - незадовільний. Керівництво вигодського лісокомбінату вирішує закрити вузькоколійку. Та-тамм!

Мало? Природа додасть: дві страшні повені 1998 року нанесли по вузькоколійці смертельного удару, мізерікордіями води знищивши майже половину всієї лінії.

На даний момент вдалося лише відновити Мізунську гілку зусиллями ТзОВ "Уніплит".


 Власні враження.

На початку дванадцятої ми з Ігорем (а ще дві екскурсійні групи з Трускавця) зустрічаємо біля переїзду в Вигоді трамвайчик: веселого зеленого кольору, мініатюрний і несподівано затишний всередині.

Так як погода ставить палки в колеса (трамваю), то замість звичних трьох вагонів (і трьох класів, аха) маємо лише два: VIP-вагончик (поруч з кабіною Степана Тисяка, машиніста карпатського трамваю) і вагон першого класу. Відрізняються вони перш за все сидіннями: у VIP-класі вони м'які. Існує ще відкрита дрезина, але в дощ знайти бажаючих їхати у гори нею важкувато.

Займаємо місця, рушаємо. Дорогою слухаємо оповіді пана Любомира про історію Вигоди, Долинщини і кожної більш-менш значної споруди за вікнами трамваю.

І не тільки споруди. Ось гора Люта, об неї розбиваються хмари, проливаючи сльози з такої образи. Це для них вона люта, а жителям Вигоди з неї самі користі: непогода не дійде до поселення, перечепившись об гору.

На сусідній горі Монастир колись стояв... ну правильно, оборонний монастир, знищений татарами багато століть тому. За його мурами ховалися жителі навколишніх сіл, коли ворог приходив у край.

Кажуть, коли військо загарбників підійшло до його стін, кочівники сказали: "Тут у вас багато жінок. Ми не будемо битися з жінками - негарно це. Нехай жінки покинуть ці стіни. Дозволяємо кожній з них винести з монастиря своє найцінніше майно".

 Зрозуміло, що жінки понесли на плечах своїх чоловіків...

Зараз на місці монастиря (ще за однією легендою, він провалився під землю) стоїть хрест.

Ось кілька великих санаторіїв, які вже скількись років не працюють (а шкода). Ось таборище, де завжди, у будь-яку пору року, відпочивають студенти в наметах (дівчата миють посуд в Мізунці, хлопці ховаються від холодного, зовсім не липневого дощу, в наметах. Ніколи мені цієї романтики не зрозуміти). А тут неподалік джерело мінеральної води "Мізунська". Її в Вигоді розливають у пляшки - на завод теж водять екскурсії, шкода, ми не потрапили туди.

Гори димлять, парують хмарами. Дощ не хоче перестати навіть на хвилинку. Краплі обсіли вікна, неначе злі прозорі мухи. Обзор ніякий, що робити?

 

В кабіні машиніста. Ігор шукає ракурс.

В кабіні машиніста. Ігор шукає ракурс.

Зрозуміло що: йти в кабіну до машиніста! Пан Степан, сама люб'язність, нічого немає проти. Ось тут і обзор побільше, і взагалі - цікавіше. У відкриті вікна б'ють ображені неувагою мокрі гілки: Мізунь давно закінчився, ми в горах.

Гори димлять, парують хмарами, виглядають набурмосеними, непривітними. Їх непривітність і вода з неба зашкодили нам: ми не побачили багато чого цікавого. Проїхавши Старий та Новий Мізунь, ми досягли Дубового Кута і повернули назад. А могли ж побачити перші соляні родовища в Солотвино, які й дали цьому краю змогу розвиватися ще за Середньовіччя; селище лісорубів на зупинці Миндунок (там проживало одночасно до 500 лісорубів. Вони мали свій клуб, лазню, кузня, продовольчий магазин, склади, гуртожитки та лісничівки). Біля урочища Магура заплановано в маршрутах підйом на гору Магура (1362 м), а потім відвідини орнітологічного заказника в урочищі Дзюркач. Біля Нового Мізуня пан Любомир пропонує піднятися на полонину біля гори Лиса (1134м). Десь поблизу є болото, де цвіте кровожерна росянка (ах, як хотів її побачити Ігор!). Є ще й криївка ватажка повстанського війська Роберта, де він і загинув, відстрілюючись від енкаведистів. Коротше, варіантів - безліч. Аби з погодою поталанило :)

 




Панорама Вигоди.

Панорама Вигоди.


Архівна листівка з вузькоколійкою.

Архівна листівка з вузькоколійкою.


А цей трамвайчик вже на постаменті.

А цей трамвайчик вже на постаменті.



Архівне фото. Вигода.

Архівне фото. Вигода.


Карпатський трамвай на старті.

Карпатський трамвай на старті.


Салон ВІП-класу :)

Салон ВІП-класу :)


Архівне фото з колекції В.Венделіна.

Архівне фото з колекції В.Венделіна.


Будівництво моста через Мізуньку в 1930-х.

Будівництво моста через Мізуньку в 1930-х.


Міст в 2006 році.

Міст в 2006 році.


Туристи на привалі.

Туристи на привалі.


Сучасна Анна Карєніна.

Сучасна Анна Карєніна.


Водоспад.

Водоспад.


Гори димлять.

Гори димлять.


Архівні фото з книги "Вигода".

Архівні фото з книги "Вигода".


Просто Вигода, безвідносно трамваю :)
Костел в Вигоді. 1914 р.

Просто Вигода, безвідносно трамваю :)

© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник